Справа № 442/4196/13 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/783/6723/13 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
Категорія: 53
05 листопада 2013 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі: Дідуся О.Р.
за участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2. задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача 10786, 56 грн. невиплаченої заробітної плати, 3633, 27 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки повного розрахунку в розмірі 29, 31 грн., а всього 14449, 14 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1535, 35 грн. допущено до негайного виконання.
Рішення оскаржило ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вказує на те, що останнім днем роботи позивача було 12.05.2013 р., а тому відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України право на виплату розрахункових коштів має працівник після пред»явлення ним відповідної вимоги. Також зазначає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди. Крім того судом неправильно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. зі змінами «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає скаргу безпідставною і тому її слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та на підставі наказу № 13-к від 13.05.2013 р. за угодою сторін був звільнений з роботи з 14.05.2013 р., що підтверджується копією трудової книжки та заяви ОСОБА_2 від 30.04.2013 р. (а.с. 4, 5)
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 цього ж Закону при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом ст. 117 трудового Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із довідки № 541 від 19.07.2013 р. ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» вбачається, що станом на 19.07.2013 р заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2. становить 10786, 56 грн., яка й не виплачена на час ухвалення рішення (а.с. 19).
Безпідставним є твердження апелянта про відсутність підстав для виплати розрахункових коштів ОСОБА_2
Як вбачається із матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням провести з ним розрахунок, однак з вини відповідача з позивачем не проведено належного розрахунку з часу звільнення й по даний час, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є підставними.
Так як судом встановлена вина відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні, то й висновок суду про заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок невиплати коштів є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства.
За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Вирішуючи питання про часткове задоволення позову суд першої інстанції вірно врахував усі ці обставини, а також застосував принцип співмірності і визначив розмір відшкодування в сумі 1000 грн.
Згідно ст.. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 34 цього ж Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Задовольняючи позов частково в частині виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, судом першої інстанції правильно проведений розрахунок цієї компенсації, який відповідає Порядку проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.
Твердження апелянта про те, що судом неправильно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. зі змінами «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», є невірним та жодним доказом не підтверджено.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків місцевого суду і тому апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 13 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: