Справа № 2-17/2011 Провадження № 22-ц/772/2887/2013Головуючий в суді першої інстанції:Жарун А.П.
Категорія: 57Доповідач: Марчук В. С.
"18" листопада 2013 р. м. Вінниця
18 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Марчук В.С.
Суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.
При секретарі: Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна
У лютому місяці 2010 року позивачка звернулася у Бершадський районний суд Вінницької області з зазначеним позовом, який неодноразово змінювала. В остаточному варіанті позовної заяви ОСОБА_2 вказувала, що з відповідачем перебувають у шлюбі з 24.06.2000 року та мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
До шлюбу відповідач мав на праві приватної власності у порядку спадкування житловий будинок по АДРЕСА_1. За час шлюбних відносин сторін даний будинок змінився у розмірах, якості, збільшився у вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя. При цьому були виконані наступні роботи: знесена стара веранда; пічне опалення замінене на електроопалення; збудований фундамент по всій хаті; побудовано добудову до хати, у якій збудована кухня, ванна, туалет, прихожа; вся хата з прибудовою обкладена білою силікатною цеглою; замінені на нові вікна та двері; проведена каналізація та обладнане водопостачання; замінена електропроводка; збудовано новий верх на всьому будинку та будинок перекрито новим шифером; у добудові настелено нові поли; поштукатурено стелю та частково підбито гіпсокартоном; поклеєні шпалери; замість старої веранди побудована нова іншими розмірами.
У зв'язку з зазначеним та в силу норми ч.1 ст. 62 СК України позивачка просила суд визнати житловий будинок спільною сумісною власністю подружжя та поділити вказаний житловий будинок в натурі згідно висновку експерта.
Ще позивачка просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль НОМЕР_1, 1990 року випуску і земельну ділянку для обслуговування будинку та ведення садівництва по АДРЕСА_1.
В частині позовних вимог про поділ житлового будинку 24 липня 2013 року Бершадським районним судом Вінницької області ухвалене рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено у зв'язку з передчасністю даного позову так, як спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом і питання про оформлення права власності на нього не було предметом розгляду компетентного державного органу.
Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області, як незаконне та необґрунтоване; таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
Просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким визнати цілий житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділити даний житловий будинок з господарськими будівлями в натурі відповідно до висновку експерта.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
При вирішенні даної справи, судом зазначені вимоги закону були виконані і суд правомірно відмовив у позові, виходячи з наступних встановлених обставин.
Так, судом було встановлено, що з 24 червня 2000 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а/с 11). Під час спільного проживання вони добудували та перебудували житловий будинок по АДРЕСА_1, який відповідач отримав у спадок (а/с14, 91-92). За спільні кошти зробили новий верх та перекрили шифером, підсилили фундамент, обклали білою цеглою стіни, добудували веранду та зробили в ній санвузол, каналізацію, подачу питної води до хати, зробили кухню, прихожу, вхідний майданчик, переобладнали кімнати в будинку, викинули груби, замінили вікна і двері. За рахунок їх спільних коштів та праці спірний житловий будинок значно збільшився у розмірах та вартості. Даний факт підтверджується висновком № 1157-24-Е судової будівельно-технічної експертизи та визнає відповідач, зазначаючи лише, що на вказані переобладнання та перебудову були використані будівельні матеріали, придбані ним до шлюбу (а/с 90-107).
Разом з тим, встановлено і те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради №97 від 25 жовтня 2001 року, дозвіл вказаного виконкому був лише на будівництво, перебудову та забудову веранди зі зносом старої по АДРЕСА_1 (а/с234). Дозвіл на виконання будівельних робіт від 2 листопада 2001 року був даний теж лише для робіт по будівництву веранди зі зносом старої (а/с 238).
Відповідно до вимог ст.152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.
Про це ж говориться і у п.1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року.
У п 1.4.2. зазначених Правил вказано, що переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. А п. 1.4.3. Правил говорить, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Вищевказаними Правилами також визначено, що реконструкція жилого будинку це комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних умов.
З довідки Бершадської міської ради № 1247 від 22.05.2013 року вбачається , що дозвіл на реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 ( реконструкцію крівлі та несучих стін) міською радою не надавався (а/с 247а).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане переобладнання та перебудова спірного жилого будинку є самочинним будівництвом в силу норми ст.376 ЦК України, оскільки вказана реконструкція будинку відбулася без належного дозволу виконкому Бершадської міської ради.
Суд також правильно керувався нормою 2 ст.376 ЦК України про те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому, суд також на законних підставах застосовував положення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами ст.. 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва)».
Виходячи з вказаних норм, самочинне будівництво не може бути предметом поділу в судовому порядку, тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеллянта про те, що, оскільки будівельні роботи з несучими стінами не проводилися, то будинок не є об'єктом самочинного будівництва, не спростовують рішення суду, виходячи з термінів «переобладнання» та «перепланування», визначених Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року; норми ст.152 ЖК України про необхідність дозволу виконкому міської ради на переобладнання чи перепланування жилого будинку, що належить громадянинові та ст. 376 ЦК України.
Твердження апелянта, що відповідач має правовстановлюючі документи на реконструйований будинок, безпідставні та суперечать наданим суду доказам - технічному паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виданий ще у 1984 році, у якому міститься будівельний паспорт з рішенням виконкому міської ради про дозвіл на перебудову веранди зі зносом старої; актом розробки вісей будівель(веранди); схемою розбивки вісей будівлі (веранди) та дозволом на виконання будівельних робіт по будівництву веранди зі зносом старої (а/с231-246).
Аналогічні документи на реконструкцію будинку, відсутні.
Відсутній також правовстановлюючий документ на реконструйований будинок, який би свідчив про те, що самочинне будівництво узаконене.
За таких обставин, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не спростовують його, тому дане рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді/підписи/
З оригіналом вірно
суддя: В.С. Марчук