21.11.13 Справа № 904/8243/13
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Марганець, Дніпропетровська область
про стягнення 3 318 465,51 грн.
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.
Представники:
від позивача: Подшебякіна О.М., довіреність №271/10 від 14.12.2012
від відповідача: Чермошенцев А.В., довіреність б/н б/д
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства «МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА» (надалі - Відповідач) про стягнення 3 318 465,51 грн. за договором №06/10-2456 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого Договору, а саме - порушення строків оплати за спожитий природний газ за період січень-березень 2011 року. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №06/10-2456 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 з додатком №1 до нього, акти передачі-приймання природного газу №100дн від 31.01.2011, №101дн від 28.02.2011, №101дн від 31.03.2011.
Позивач керуючись п.п.4.1., 7.3.1. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача основний борг в сумі 2 714 084,38 грн., три проценти річних у сумі 219 259,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 106 077,52 грн., пеню в сумі 279 043,96 грн.
Представник Відповідача у відзиві вих. №965 від 06.11.2013 позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних визнав в повному обсязі, просить зменшити розмір стягуваної пені. В частині стягнення інфляційних втрат Відповідач заперечив, посилаючись на той факт, що Позивач при розрахунку інфляційних втрати не врахував місяці (липень-вересень 2013 року), в яких мали місце дефляцій ні процеси.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру стягуваної пені.
В судовому засіданні 07.11.2013 розгляд справи був відкладений на 21.11.2013 в зв'язку з неявкою представника Позивача, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 21.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -
20.12.2010 дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Позивач, Постачальник) та комунальне підприємство «МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА» (Відповідач, Покупець) уклали договір №06/10-2456 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього Договору. (п.п.1.1., 1.2. Договору).
Згідно з п.4.1. Договору Сторони погодили наступний порядок розрахунків:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Так, як вбачається з наданих Позивачем актів передачі-приймання природного газу №100дн від 31.01.2011, №101дн від 28.02.2011, №101дн від 31.03.2011, останній передав у власність Відповідачу протягом січня-березня 2011 року природний газ на загальну суму 7 797 252,02 грн.
Проте Відповідач здійснив оплату за природний газ частково - в сумі 5 083 167,64 грн. та з порушенням строків, встановлених п.4.1. Договору.
Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 2 714 084,28 грн.
Виходячи з п. 7.3.1. Договору, за порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В своїй позовній заяві Позивач ставить питання про стягнення з Відповідача заборгованості за період січень-березень 2011 року в сумі 2 714 084,38 грн., трьох процентів річних - 219 259,65 грн. (за загальний період прострочення з 11.02.2011 по 14.10.2013), інфляційних втрат - 106 077,52 грн. (за загальний період прострочення з лютого 2011 року по червень 2013 року), пені - 279 043,96 грн. (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення з 11.02.2011 по 11.10.2011).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3 318 465,51 грн. за договором №06/10-2456 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 слід задовольнити частково виходячи з наступного.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.
Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Наданий Позивачем договір №06/10-2456 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, а отже є укладений.
Виходячи з п.4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач в період з січня по березень 2011 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 7 797 252,02 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу №100дн від 31.01.2011, №101дн від 28.02.2011, №101дн від 31.03.2011, та не заперечується Відповідачем.
Проте Відповідач здійснив оплату за природний газ частково - в сумі 5 083 167,64 грн. та з порушенням строків, встановлених п.4.1. Договору.
Відповідно, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 2 714 084,38 грн., а отже вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором в сумі 2 714 084,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за прийнятий природний газ, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю - в сумі 219 259,65 грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 106 077,52 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки всупереч положенням ст.625 Цивільного кодексу України, Позивач у розрахунку визначив сукупний індекс інфляції та відповідно нарахував інфляційні втрати не за весь період прострочення (з лютого 2011 року по жовтень 2013 року (тобто до дати звернення з позовом до суду)), а лише за період з лютого 2011 року по червень 2013 року, не врахувавши місяці (зокрема липень 2013 року, серпень 2013 року), в яких мали місце дефляційні процеси.
За змістом п. 7.3.1. Договору, за порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 279 043,96 грн. за загальний період прострочення з 11.02.2011 по 11.10.2011.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 279 043,96 грн. є обґрунтованими.
В той же час, згідно ч. 3 ст. 551 Господарського процесуального кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи, що як вбачається з наданих Відповідачем звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року, балансу на 30.09.2013, підприємство Відповідача за 9 місяців 2013 року отримало збиток від виробничої діяльності 9 659 тис. грн., значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту, враховуючи ступінь виконання Відповідачем зобов'язань за договором (сплачено більш, ніж 60% спожитого природного газу за спірний період), суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення - 279 043,96 грн. - на 50% від заявленої суми, що становить 139 521,98 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства «МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лесі Українки, 4-А, код ЄДРПОУ 02128112) на користь дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ «Південкомбанк», МФО 320876) 2 714 084,38 грн. (два мільйони сімсот чотирнадцять тисяч вісімдесят чотири гривні 38 копійок) основного боргу, 219 259,65 грн. (двісті дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 65 копійок) 3% річних, 139 521,98 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять одна гривня 98 копійок) пені, 64 247,76 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті сорок сім гривень 76 копійок) судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.11.2013.
Суддя А.Є. Соловйова