20.11.2013 Справа № 901/3634/13
За позовом Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей"
до відповідача фізичної особи - підприємця Шульга Вадима Олександровича
про стягнення 61600,00 грн.
Суддя Іщенко І.А.
За участю представників:
від позивача - Яворський Р.П., довіреність № 01-18/1202 від 11.11.2013, представник
від відповідача - Шульга В.О., паспорт серії ЕС 038666 від 02.02.1996
Суть спору: Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад "Прудівський професійний аграрний ліцей" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця Шульга Вадима Олександровича та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20800,00 грн. за період з 15.08.2011 по 15.08.2012, заборгованість в розмірі 40800,00 грн. за період з 15.08.2012 по 15.08.2013.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором спільної діяльності № 2 від 01.04.2012, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 61600,00 грн.
Під час розгляду справи по суті між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом "Прудівський професійний аграрний ліцей" та фізичною особою - підприємцем Шульга Вадимом Олександровичем було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність № 2 від 01.04.2012, згідно якої сторони встановили, що фізична особа - підприємець Шульга Вадим Олександрович виплатить Кримському республіканському професійно-технічному навчальному закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей" грошові кошти в розмірі 102400,00 грн., відповідно до пункту 3 діючого договору в строк до серпня 2014 року.
20.11.2013 від представника Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей" до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди від 19.11.2013 по справі №901/3634/13 укладеною між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом "Прудівський професійний аграрний ліцей" та фізичною особою - підприємцем Шульга Вадимом Олександровичем.
Розглянувши подану мирову угоду та проаналізувавши її зміст, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Згідно частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Так, мирова угода укладається в письмовій формі і підписується сторонами угоди. Якщо угода підписується представниками сторін, повноваження на підписання мирової угоди повинно бути підтверджено довіреністю.
Підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду для затвердження.
Згідно з пунктом 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під
час виконання.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.
Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.
Суд, розглянувши мирову угоду сторін, встановив, що її умови дійсно стосуються прав та обов'язків сторін щодо предмету позову у справі №901/3634/13, водночас подана на затвердження суду мирова угода за своїм змістом є такою, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
01.04.2012 між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом "Прудівський професійний аграрний ліцей" та фізичною особою - підприємцем Шульга Вадимом Олександровичем укладено договір про спільну діяльність № 2 (а.с. 12).
Відповідно до пункту 1.1 договору часники зобов'язуються спільно діяти, без створення юридичної особи, для досягнення спільної господарської мети - вирощування сільськогосподарських культур для науково-дослідних цілей і виробничої практики учнів ліцею. Вирощування сільськогосподарських культур здійснюється на земельній ділянці загальною площею 102 гектари, розташованої у с. Пруди, Совєтського району (згідно з схемою ділянки, що є додатком до Договору), що знаходиться в постійному користуванні Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей".
Пунктом 2.2.1 договору сторони обумовили, що підприємець Шульга В.О. для здійснення спільної діяльності надає посівний матеріал у необхідній кількості і відповідної якості, а також добрива і ГСМ для проведення обробки грунту і збирання врожаю.
Прудівський ліцей надає земельну ділянку, а також бере участь у відході за рослинами, обробці грунту, збирання врожаю (пункт 2.2.2 договору).
Відповідно пункту 3.1 договору уся вирощена продукція є власністю Шульга В.О.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що Шульга В.О. виплачує Прудівському ліцею 40800,00 грн. (за кожен наданий гектар і трудовий внесок у спільну діяльність по 400,00 грн.).
Згідно пункту 3.3 договору Шульга В.О. зобов'язаний сплатити 40800,00 грн. в строк до 15.08 розрахункового року, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або в касу ліцею.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір діє з 01.04.2012 по 30.08.2014.
Продовження дії договору можливе за письмовою угодою обох сторін (пункт 6.2 договору).
Позивач зазначає, що на виконання пункту 3.3 договору відповідачем за 2012 рік сума грошового зобов'язання була сплачена лише частково, в розмірі 20000,00 грн., у зв'язку з чим за вказаний період за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 20800,00 грн.
Претензією від 20.12.2012 за вих. № 01-18/1281 Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад "Прудівський професійний аграрний ліцей" звернувся до фізичної особи - підприємця Шульга Вадима Олександровича з вимогою про сплату залишку заборгованості за період 2012 року в розмірі 20800,00 грн. в строк до 30.12.2012 (а.с. 13).
Однак вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.
Претензією від 11.03.2013 за вих. № 01-18/283 Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад "Прудівський професійний аграрний ліцей" повторно звернувся до фізичної особи - підприємця Шульга Вадима Олександровича з вимогою про сплату залишку заборгованості за період 2012 року в розмірі 20800,00 грн. в строк до 30.03.2013 (а.с. 14).
Проте вказана вимога була також проігнорована відповідачем.
07.08.2013 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 875/01-18, згідно якого наполягав на сплаті заборгованості, яка склалася за період 2012 року в розмірі 20800,00 грн., а також на виконання пункту 3.3 договору наполягав на сплаті грошових коштів за період 2013 року в розмірі 40800,00 грн. в строк до 15.08.2013, що передбачено договором (а.с. 15).
Відповідач не виконав свої обов'язки щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів за договором про спільну діяльність № 2 від 01.04.2012, в результаті чого за ним склалася заборгованість в розмірі 61600,00 грн., що і стало підставою для звернення Кримського Республіканського професійно-технічного навчального закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей" із позовом до суду про стягнення даної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Різновидністю правочину є договір.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглянувши всі представлені сторонами докази, дослідивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад "Прудівський професійний аграрний ліцей" позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем пункту 3.3 договору, відповідно до якого фізичною особою - підприємцем Шульга Вадимом Олександровичем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або в касу ліцею у строк до 15.08 розрахункового року повинно бути здійснено платіж грошових коштів в розмірі 40800,00 грн. на рік.
Судом встановлено, що на момент звернення з позовною заявою, право позивача було порушено, з огляду на строки, які обумовлені сторонами в договорі.
Проте, що під час розгляду справи між Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом "Прудівський професійний аграрний ліцей" та фізичною особою - підприємцем Шульга Вадимом Олександровичем укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність № 2 від 01.04.2012, згідно якої сторони встановили, що фізична особа - підприємець Шульга Вадим Олександрович виплатить Кримському республіканському професійно-технічному навчальному закладу "Прудівський професійний аграрний ліцей" грошові кошти в розмірі 102400,00 грн., відповідно до пункту 3 діючого договору в строк до серпня 2014 року.
Таким чином, на момент прийняття рішення по даній справі строк розрахунків між сторонами за договором № 2 від 01.04.2012 ще не настав, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 22.11.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя І.А. Іщенко