Справа № 361/6084/2013-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/780/6511/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 22.11.2013
іменем України
21 листопада 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів: Панасюка С.П., Сержанюка А.С.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, заінтересована особа ОСОБА_2,-
У липні 2013 року стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову начальника ВДВС Броварського МРУЮ у Київській області, яку мотивував тим, що на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_3 на його користь боргу в розмірі 1190757 грн., виданий на підставі рішення Броварського міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року. Посилався, що 17 жовтня 2011 року було описане і арештоване належне боржнику нерухоме майно у вигляді майнового комплексу і земельної ділянки площею 1,9335 га, розташоване по АДРЕСА_1. Дане майно трічі, а саме 8 січня, 22 лютого та 3 квітня 2013 року виставлялося на прилюдні торги, проте знімалося з продажу за відсутністю покупців. Вказував, що за пропозицією державного виконавця він погодився залишити це майно за собою в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 і 16 квітня 2013 року вніс різницю коштів в розмірі 10042,13 грн. на рахунок ВДВС. 17 квітня 2013 року державний виконавець виніс постанову про передачу йому майна як стягувачу в рахунок погашення боргу і передав йому дане майно за актом. Пізніше він дізнався про наявність постанови начальника Броварського ВДВС від 20 травня 2013 року, якою скасовано постанову державного виконавця від 17 квітня 2013 року про передачу йому майна боржника, яку вважає незаконною.
Просив визнати незаконними дії начальника відділу ДВС Броварського МРУЮ у Київській області, скасувати постанову начальника відділу від 20 травня 2013 року та зобов'язати відділ ДВС Броварського МРУЮ у Київській області винести постанову про закриття виконавчого провадження.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою його скаргу задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд обгрунтовував свої висновки тим, що в діях начальника ВДВС Броварського МРУЮ при винесенні постанови від 20 травня 2013 року ознак неправомірності не вбачається.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками з наступних підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби рішення, дії чи рішення якої оскаржуються. Якщо суд встановить, що особа, дії якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.
За змістом вказаних норм учасником розгляду скарги є державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржуються і за участю якого (якої) згідно вимог ст.386 ЦПК України має бути розглянута скарга.
Однак, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 оскаржує дії і постанову начальника відділу ДВС Броварського МРУЮ у Київській області та не залучив останнього до участі у справі, як того вимагає закон.
Наведене є порушенням норм процесуального права, які згідно ст.303 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Залучення начальника ВДВС до участі у справі є важливим в тому числі з урахуванням того, що останній у встановленому законом порядку затвердив постанову державного виконавця від 17 квітня 2013 року про передачу ОСОБА_1 майна в рахунок погашення боргу, яку пізніше скасував.
Крім того, вирішуючи скаргу суд не звернув уваги на дотримання ОСОБА_1 встановлених законом строків оскарження постанови.
Відповідно до ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Пропуск встановлених ст.385 ЦПК України строків, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила статті 72 ЦПК. Тому скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.
У подані скарзі ОСОБА_1 вказує, що він дізнався про наявність постанови начальника ВДВС 29 травня 2013 року при відвідуванні відділу ДВС Броварського МРУЮ, де його повідомили, що постановою начальника від 20 травня 2013 року скасовано постанову державного виконавця від 17 квітня 2013 року про передачу йому майна.
В той же час, дізнавшись про порушення своїх прав 29 травня 2013 року, ОСОБА_1 подав скаргу лише 4 липня 2013 року.
Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на те, оскаржувана постанова начальника ВДВС винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», поскільки на момент передачі майна стягувачу ОСОБА_1 існувала заборона на його відчуження, накладена ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 3 лютого 2011 року, яка була чинною.
Посилаючись на правомірність постанови, суд не звернув уваги, що ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом МЮ України від 2 квітня 2012року №512/5 не містить заборони чи обмеження щодо реалізації арештованого державним виконавцем нерухомого майна в порядку примусового виконання рішень за наявності іншого арешту.
Згідно п.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, а питання передається на новий розгляд у зв'язку із порушенням судом вимог закону щодо законності і обгрунтованості судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :