Справа № 2-3817/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.
Провадження № 22-ц/780/6693/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 18 22.11.2013
іменем України
21 листопада 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Сержанюка А.С.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» про розірвання договору, стягнення збитків і неустойки,-
У вересні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що 12 травня 2008 року між нею і ТОВ «Інфініті» було укладено договір про резервування № 302-Ір, на підставі якого товариство, яке на той момент здійснювало будівництво котеджного містечка «Місто сонця» в с.Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, зобов'язалося зарезервувати за позивачем квартиру загальною площею 53,2 м2 за будівельною адресою: АДРЕСА_1, забезпечити будівництво та введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у квітні 2008 року, після чого укласти договір міни квартири за рахунок придбаних покупцем облігацій. Позивач, у свою чергу, зобов'язався придбати у власність іменні безпроцентні дисконтні облігації в бездокументарній формі, емітовані ТОВ «Інфініті», загальною кількістю 2660 штук за ціною 195,94 грн. за одну акцію, а саме 70 % облігацій до 2 червня 2008 року, а 30 % облігацій за два місяці до введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Вказувала, що вона повністю виконала взяті на себе зобов'язання за договором резервування і придбала облігації, емітовані ТОВ «Інфініті», у кількості 1862 штуки на загальну суму 364840,28 грн. Однак, всупереч умовам договору відповідач так і не завершив будівництво об'єкту нерухомості та не уклав договір міни, чим позбавив позивача права на отримання у власність квартири. Посилалася, що в результаті невиконання відповідачем умов договору їй завдано збитків в розмірі 364840,28 грн., що відповідає вартості придбаних нею облігацій. Зазначала, що товариство згідно п.7.2 договору про резервування має сплатити їй неустойку (штраф) в розмірі 0,5 % від вартості придбаних облігацій на суму 87561,66 грн. та згідно ст.625 ЦК України 3 % річних в розмірі 44444,08 грн. і інфляційні втрати в розмірі 113499,96 грн.
У зв'язку з наведеним просила розірвати договір резервування, укладений 12 травня 2008 року між нею і ТОВ «Інфініті», стягнути з ТОВ «Інфініті» на її користь прямі матеріальні збитки в розмірі 364840,28 грн., що складає вартість придбаних нею облігацій, неустойку в розмірі 87561,66 грн., 3 % річних в розмірі 44444,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 113499,96 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інфініті» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані витратами на придбання облігацій, у сумі 364840,28 грн., неустойку в розмірі 21890,40 грн., судовий збір в сумі 3326,30 грн. В решті позову відмовлено.
Відповідач ТОВ «Інфініті» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позову і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи, не надавши докази про поважність причин неявки, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Інфініті» укладено договір про резервування № 302-Ір, за умовами якого ТОВ «Інфініті» зобов'язалося здійснити резервування об'єкту нерухомості за ОСОБА_1 як власником облігацій та сприяти останній в отриманні об'єкта нерухомості у власність, а позивач, у свою чергу, зобов'язалася добросовісно користуватися наданими їй правами, що виникають у зв'язку з резервуванням об'єкту нерухомості та належним чином виконувати обов'язки, передбачені цим договором. Об'єктом нерухомості згідно договору є квартира загальною площею 53,2 м2 за будівельною адресою: будинок АДРЕСА_1. Кількість облігацій, необхідна для резервування об'єкта нерухомості, складає 2660 штук за ціною 195,94 гривень за штуку. Запланований термін введення об'єкта в експлуатацію - квітень 2008 року (а.с.6-7).
Згідно пунктів 5.1-5.2 договору про резервування ТОВ «Інфініті» зобов'язалося забезпечити виконання будівельних робіт, введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений термін, а також протягом дев'яноста робочих днів з дати введення в експлуатацію об'єкта нерухомості укласти із ОСОБА_1 договір міни об'єкта нерухомості (а.с.8).
Згідно п.9.2 договору про резервування ОСОБА_1 зобов'язався придбати 70 % облігацій до 2 червня 2008 року, а 30 % облігацій за два календарні місяці до введення об'єкта будівництва в експлуатацію (а.с.9).
Також судом встанолено, що позивачка повністю виконала взяті на себе зобов'язання за договором про резервування і придбала у власність іменні безпроцентні дисконтні облігації в бездокументарній формі, емітовані ТОВ «Інфініті», в кількості 1862 штуки на загальну суму 364840,28 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 2 червня 2008 року, укладеним із ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», платіжним дорученням про сплату коштів від 2 червня 2008 року № 1, та випискою про обіг цінних паперів у формі облігацій (а.с.14, 18-20).
Відповідач свої зобов'язання за договором про резервування від 12 травня 2008 року не виконав, не забезпечив виконання будівельних робіт, введення об'єкту нерухомості в експлуатацію у встановлений договором термін, а також укладення договор міни об'єкта нерухомості з ОСОБА_1
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи позов частково та стягуючи з ТОВ «Інфініті» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки і неустойку, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «Інфініті» не виконав свої обов'язки, а саме: не завершив будівництво, не увів будинок в експлуатацію та не уклав основний договір міни з ОСОБА_1, чим істотно порушив умови договору про резервування та спричинив збитки позивачу, які підлягають відшкодуванню.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка на виконання умов укладеного договору про резервування придбала у компанії з управління активами ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» облігації ТОВ «Інфініті» в кількості 1862 штуки на загальну суму 364840,28 грн.
Згідно викладених в позовній заяві обставин справи позивачка обґрунтовує спричинення їй збитків саме не виконанням ТОВ «Інфініті» своїх зобов'язань за договором про резервування.
Відповідно до вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На підставі положень ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» - облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що виходячи із наведених вище правових норм, кошти, сплачені позивачкою за придбання нею облігацій ТОВ «Інфініті», не є збитками, оскільки позивачка набула право власності на цінні папери, які можуть бути пред'явлені до погашення ТОВ «Інфініті». Тобто, як вірно зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі, позивачка фактично отримала за рішенням суду кошти витрачені нею на придбання облігацій та залишила за собою право власності на цінні папери такої ж вартості, що не відповідає вимогам статей 22,526 ЦК України та вимогам Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про спричинення позивачці збитків в розмірі вартості придбаних облігацій через неналежне виконання ТОВ «Інфініті» умов договорів резервування. Висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Вказані вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальних збитків і судових витрат відповідно.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальних збитків не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальних збитків в розмірі 364840,28 грн., що відповідає вартості придбаних нею цінних паперів у вигляді облігацій, не підлягає до задоволення, як такий, що не грунтується на вимогах закону та матеріалах справи з викладених вище підстав.
Рішення в частині стягнення неустойки в межах строку позовної давності в розмірі 21890,40 грн. суд залишає без змін як таке, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень статей 546,549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно п.7.2 договору про резервування від 12 травня 2008 року за перевищення терміну введення в експлуатацію об'єкту, передбаченого п. 3.4 цього договору понад 6 місяців та за відсутності додаткової угоди сторін про зміну такого терміну ТОВ «Інфініті» сплачує ОСОБА_1 неустойку в розмірі 0,5 % вартості належних останній облігацій за кожен наступний місяць прострочення.
З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що відповідачем умови договору про резервування від 12 травня 2008 року належним чином не виконані і на час розгляду справи в суді, передбачений договором про резервування об'єкт будівництва не введений в експлуатацію, а відтак суд обгрунтовано стягнув на користь позивачки неустойку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Поскільки позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, на її користь з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 229,40 грн., пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» задоволити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 квітня 2013 року в частині стягнення збитків в розмірі 364840 гривень 28 коп. скасувати і ухвалити нове.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» про стягнення матеріальних збитків в розмірі 364840 гривень 28 коп.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 квітня 2013 року в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 229 гривень 40 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді :