Головуючий у 1 інстанції - Лагойда Т.В.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
19 листопада 2013 року справа №805/13509/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 805/13509/13-а за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 10798,40.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний ОСОБА_2 07 липня 2012 року та 16 липня 2012 року виконував роботи (надавав послуги), тобто належав до зайнятого населення, про що центр зайнятості не повідомив. Одночасно він отримав допомогу по безробіттю в розмірі 10798,40 грн.
Просив суд стягнути з відповідача на користь Київського міського центру зайнятості вказані витрати в розмірі 10798,40 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 805/13509/13-а позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 10798 грн. 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В апеляції зазначено, що він не є найомною або само зайнятою особою, а тому має право на отримання допомоги по безробіттю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
31 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.
На заяві написав розписку про те, що він як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається.
В той же день заяву задоволено - з 31 травня 2012 року по 21 березня 2013 року призначено допомогу по безробіттю.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносии з перебування відповідача у трудових відносинах були підчас дії Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а тому, до зазначених правовідносин застосовуються норми Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-XII.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість -це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.
Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відносини зайнятості регулюються Законом України "Про зайнятість населення" (п. 1 статті 6), та іншими законодавчими актами України прийнятими відповідно до цього Закону. Державна служба зайнятості надає громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняє та відкладає їх виплати.
Згідно статті 25 Закону України "Про зайнятість населення" розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття".
Статтею 31 цього закону встановлює підстави для припинення, відкладення витрат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості
Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову службу);
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
9) подання письмової заяви про бажання здійснити догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
11) зміни місця проживання;
12) закінчення строку їх виплати;
13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
15) смерті безробітного.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 31 травня 2012 року по 21 березня 2013 року центром зайнятості відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 10798,40 грн.
14 травня 2013 року прийнято наказ про стягнення з відповідача незаконно отриманих ним коштів за вказаний період в розмірі 10798,40 грн., про що на його адресу направлено лист (повідомлення) від 15 травня 2013 року № 24-2603.
Між тим, сума зайве сплаченої допомоги не повернута.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.
В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачем складено акт від 18 березня 2013 року № 119, яким встановлено, що 16 липня 2012 року відповідач виконував роботи (надавав послуги), передбачені договором від 16 липня 2012 року № 81/1/55516072012, що укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю " 1+1 Продакшн", за що отримав винагороду, що підтверджується актом приймання-передачі від 16 липня 2012 року № 1.
В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачем також складено акт від 27 березня 2013 року № 399, яким встановлено, що 07 липня 2012 року відповідач виконував роботи (надавав послуги) передбачені договором цивільно-правового характеру (договір у зв'язку з ліквідацією товариства відсутній), за що отримав винагороду, що підтверджується розрахунковим листком товариства за липень 2012 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належав до зайнятого населення.
Факт отримання відповідачем доходу підтверджується витягом з реєстру персональних карток ("Результат звірки по ПК. Обмін даними з ДПА") щодо відповідача.
Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, він центр зайнятості не повідомив.
З 01 січня 2013 року вказаний Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про зайнятість населення" (Закон України від 05 липня 2012 року
№ 5067-VI), який підлягав застосуванню щодо періоду спірних правовідносин після 01 січня 2013 року, статтею 1 якого визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний самостійно забезпечив себе роботою, тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Про вказані обставини він центр зайнятості не повідомив, чим порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Внаслідок цього щодо відповідача Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття понесені зайві витрати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з частиною 4 статті 38, статтею 39 вказаного Закону строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 805/13509/13-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів С.В. Жаботинська
І.В. Сіваченко О.О. Шишов