Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
19 листопада 2013 року справа №805/13940/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Стельник Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 805/13940/13-а за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-450 У від 02.08.2013 року про сплату боргу у розмірі 781,45 грн.,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області в якому просить з урахуванням уточенененя позовної заяви скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області від 02.08.2013 року № Ф-450У про сплату боргу у розмірі 3169,44 грн.
На думку позивача, відповідач незаконно виніс вимогу про стягнути з нього заборгованість зі сплати єдиного внеску незважаючи на те, що він звільнений від його сплати як пенсіонер за віком (а.с. 38-39).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 805/13940/13-а позовні вимоги задоволено.
Скасовано вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області від 02.08.2013 року № Ф-450У про сплату боргу у розмірі 3169,44 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В апеляції зазначено, що позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказує, що позивач отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку і тому звільнити його від сплати єдиного соціального внеску не має підстав, крім того, позивачем паропущено строк звернення із позовною заявою до суду. Просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Позивач є пенсіонером за віком з 16.07.2012 року, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 9), отримує пенсію за віком, є фізичною особою-підприємцем з 24.03.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 5) та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с. 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 12 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно статті ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Пункт 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування», визначає платників єдиного внеску. Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державі соціальне страхування», доповнено ч. 4 в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач є пенсіонером за віком, відповідно пенсійного посвідчення /а.с. 9/.
Із наведеного вбачається, що ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення, зокрема пенсіонерів від сплати за себе єдиного внеску поширюються на позивача.
Колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку чи ні, в даному випадку не має правового значення підстави призначення пенсії за віком, а пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсій за віком.
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апеляційної скарги на пропущення позивачем, десятиденного строку звернення до суду з адміністративним позовом встановлений нормою ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, як вбачаеться з матеріалів справи, позивач взагалі не отримував вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області. Як вбачається із змісту апеляційної скарги відповідача, 05.08.2013 року ним закознним листом з повідомленням про вручення, позивачу надіслана оскаржувана вимога, 09.09.2013 року вона повернута за закінченням терміну зберігання відправнику Дані , якіб свідчили, що позивач змінив адресу, органом владних повноважень не надано. Тобто СПД ОСОБА_4 не отримувала вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, а тому строки для зверення з адміністративним позовом обчислюються не за нормами ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за нормами ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту коли особа дізналась про порушення своїх прав тобто з 25.09.2013 року. Тобто, до спірних правовідносин застосовуються положення ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, місячний строк.
Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 р. у справі № 805/13940/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала суду складена 20.11.2013 року.
Колегія суддів С.В. Жаботинська
І.В. Сіваченко О.О. Шишов