Іменем України
25 червня 2013 р. Справа № 804/3736/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Потолової Г.В.
при секретарі - Покусай С.О.,
за участю: представника позивача - Савенка О.О.,
представника відповідача - Резнікова Ю.М.,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 31.10.2012р. за №0000438814 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279грн. 55коп. та №0000448814 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 152456грн. 71коп. та 65605грн. 49коп. - штрафних санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 13.06.2013р. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС.
Ухвалою суду від 17.06.2013р. витребувано у Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС матеріали перевірки ТОВ «Оптімус» за актом перевірки №439/17-01-24613799.
Третьою особою не забезпечено участь повноважного представника у судовому засіданні, вимоги ухвали суду від 17.06.2013 р. не виконано.
25.06.2013 р. до суду факсом надійшло клопотання за підписом представника ДПІ у Бабушкінському районі про надання додаткового часу для подачі витребуваних судом документів, обґрунтоване неможливістю їх надати.
Зазначене клопотання третьої особи залишено судом без задоволення з огляду на наступне.
По-перше, клопотання підписано представником ДПІ, наявність повноважень якого не підтверджено. Довіреність до клопотання не додана. Суд позбавлений можливості виконати приписи ч.1 ст.58 КАС України.
По-друге, посилання третьої особи на неможливість надати витребувані судом матеріали перевірки не є обґрунтованою підставою для надання додаткового часу, враховуючи також скорочені строки розгляду адміністративної справи, встановлені ст.122 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус», зареєстроване розпорядженням №20-рп виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 27.05.1997 року.
28.05.1997р. підприємство взято на податковий облік в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (реєстраційний номер №7192). Перереєстроване 05.01.2005р. в СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську (реєстраційний номер №595).
На момент проведення перевірки ТОВ «Оптімус» перебувало на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа.
Так, 08.10.2012р. на підставі наказу від 05.10.2012р. №422 СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС та згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Оптімус» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП «Ріст» (код ЄДРПОУ 34671871) за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.
За результатами перевірки складено Акт від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799 (а.с.6-20), за висновками якого встановлено порушення:
1) пп.5.3.9 п.5.3 з урахуванням пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року у сумі 347519,70грн.;
2) пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «По податок на додану вартість», в результаті чого завищено бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 152456,71грн., у тому числі:
- за липень 2010р. - на 46372,30грн.;
- за вересень 2010р. - на 84836,68грн.;
- за січень 2011р. - на 21247,73грн. (а.14 Акту перевірки, а.с.19).
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для відповідних висновків податкового органу стало дослідження господарської діяльності позивача з його контрагентом ПП «Ріст» за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.
Так, перевіряючими встановлено, що ТОВ «Оптімус» за перевіряємий період здійснювало оптову реалізацію соняшника, олії соняшникової, зернових, отриманих від ряду постачальників, в тому числі від ПП «Ріст».
Використовуючи Акт перевірки Західно-Донбаської ОДПІ в Дніпропетровській області від 20.05.2011р. №293-23/3-34671871 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Ріст» (код ЄДРПОУ 34671871) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинах з ПП «Ніко-Ойл», відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Оптімус» та ПП «Ріст», оскільки в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ПП «Ріст» встановлено відсутність факту одержання товарів від контрагентів-постачальників за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., що, за твердженням відповідача, свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними (а.6 Акту перевірки від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799).
В Акті перевірки від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799 також зазначено, що за наслідками операцій з ПП «Ріст» позивачем сформовано валові витрати в декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року у сумі 762283,55грн. та податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 152456,71грн., у тому числі по деклараціях з ПДВ за липень 2010р. у розмірі 46372,30грн., за серпень 2010р. у розмірі 84836,68грн. та за вересень 2010р. - 21247,73грн. (уточнюючий розрахунок від 29.12.2010р. №9005868180). В той час, що ПП «Ріст» не доведений факт передачі товару (зернову продукцію) покупцю (ТОВ «Оптімус»), а відтак, отримання цього товару позивачем (відсутні товарно-транспортна документація, довідки, сертифікати та паспорти якості, первинні документи, що підтверджують наявність трудових ресурсів ПП «Ріст», що унеможливлює визначення особи, що приймала участю у відвантаженні товару покупцю (позивачу), відсутні транспортні засоби у ПП «Ріст», договори оренди транспортних засобів або договори на перевезення вантажу; окрім того, усі операції оформлені на паперових носіях за формою первинних документів ПП «Ріст», які не спричиняють реальних наслідків, а свідчать про недостовірність (дефективність) таких документів).
З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов висновку про відсутність факту придбання ТОВ «Оптімус» товару від ПП «Ріст», тому відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, недостовірних документів або сплати грошових коштів (а.с.16,17).
Не погодившись з висновками податкового органу, позивач в порядку, передбаченому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, надав відповідні заперечення до Акту перевірки. Листом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 01.11.2012р. №27455/40/17-011 висновки Акту перевірки від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799 визнані правомірними, а поданні заперечення - необґрунтованими.
31.10.2012р. на підставі висновків Акту перевірки №№439/17-0/24613799 відповідачем відносно ТОВ «Оптімус» прийняті:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000438814 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279,55грн., з них: 347519,70грн. - за основним платежем та 173759,85грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000448814 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 152456,71грн. та 65605,49грн. - штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятими рішеннями позивачем 14.11.2012 р. за №111 подано первинну скаргу на податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську.
Рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2013 р. №142/10/10-233 Окружної Державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПІ залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «Оптімус» - без задоволення.
Враховуючи незгоду з прийнятим рішенням позивачем була подана повторна скарга на податкові повідомлення-рішення та 18 лютого 2013 року ТОВ «Оптімус» отримано рішення про результати розгляду скарги за №2376/6/10-2115 ДПС України, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у Дніпропетровську, а повторна скарга - без задоволення.
Позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідним позовом до суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Акт перевірки документально не підтверджений, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер.
На думку позивача, є цілком необґрунтованим посилання податкового органу в своїх висновках на Акт перевірки від 20.05.2011р. №293-23/3-34671871 контрагента ПП «Ріст». Позивач зазначає, що ТОВ «Оптімус» не має відповідати за будь-які порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом. Позивач впевнений, що порушень правил оподаткування операцій з покупки зернових у ПП «Ріст» та формування податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних ПП «Ріст» податкових накладних допущено не було.
Зокрема, щодо безпідставності заниження податку на прибуток на 347519грн. 70коп., позивач вказував, що відповідачем не в повному обсязі досліджені надані під час перевірки первинні документи на підтвердження поставки та отримання товару. А саме: не прийнято до уваги складські квитанції, виписані сертифікованими зерновими складами при переоформленні пшениці 3,5,6 класу та квитанції, виписані ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» при прийнятті насіння соняшнику від ПП «Ріст». Окрім того, не враховано, що поставка була здійснена на умовах ІНКОТЕРМС в редакції 2000грн.
За таких умов, за твердженням позивача, доказами поставки є не товарно-транспортні накладні, а документи зернового складу про переоформлення зерна від ПП «Ріст» на ТОВ «Оптімус».
Окрім того, насіння соняшнику, придбане у ПП «Ріст», в подальшому не реалізувалось іншим товариствам, а було завезено на ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» для переробки в олію соняшникову нерафіновану, пшениця 3,5,6 класу - реалізована іншим зернотрейдерам.
Отже, на думку позивача, зв'язок зазначених операцій із господарською діяльністю ТОВ «Оптімус» є очевидним, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Оптімус» з ПП «Ріст» та безтоварності операцій.
Що стосується правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ спірного періоду позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, не досліджувались первинні документи, надані ТОВ «Оптімус» під час перевірки на підтвердження факту здійснення господарських операцій. Акт перевірки не містить будь-яких зауважень податкового органу щодо неналежності та невідповідності первинних та бухгалтерських документів вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Окрім того, позивач зауважив, що у відповідача відсутні повноваження із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними. За твердженням позивача, відповідач під час висновку в Акті перевірки про нікчемність правочинів, не має права керуватися власними припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами, тобто рішеннями суду про визнання правочинів такими.
Відповідач заперечує проти позовних вимог. Письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, повністю аналогічні висновкам Акту перевірки від 15.10.2012р. №439/17-0/24613799.
Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що під час перевірки TOB «Оптімус» встановлено відсутність товарно-транспортної документації та інших документів, що підтверджують факт отримання позивачем товару від ПП «Ріст».
Відповідач з посиланням на положення п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2,3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. вказує, що надані під час перевірки документи не відповідають ознакам первинних документів щодо обов'язкових реквізитів.
Відповідач вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Вказує, що податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010р.) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у жовтні 2012р.
За приписами ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент укладання договорів позивача з ПП «Ріст») визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (чинного до 01.01.2011р.), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з підпунктами 7.2.1 і 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) та повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (абзаци 1, 3, 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
Аналогічні норми визначені також і Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Як вбачається із наданих суду документів, в липні-вересні 2010р. позивачем з ПП «Ріст» укладено контракти №22938, 22572, 24706 та 23193 щодо купівлі-продажу пшениці та соняшника, які є однотиповими.
Згідно умов зазначених контактів продавець (Приватне підприємство «Ріст») зобов'язувався передати покупцеві (Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімус») соняшник на умовах франко заготівельне підприємство: «ЗОЖК», франко - заготівельне підприємство: філія «Межевськой ОХПП» філія (п/п Межевая), згідно Інкотермс 2000р., які наявні в матеріалах справи (а.с.56-58, 61-63, 66-68, 77-79, 83-84).
Судом встановлено, що у липні 2010р. ПП «Ріст» виписало на ТОВ «Оптімус» податкову накладну №58 від 21.07.2010р. на 278233,79грн. У рахунок оплати за відвантаження товар згідно з наданих виписок банку отримано платіжне доручення №70256 від 22.07.2010р. на суму 278233,79грн., в т.ч. ПДВ - 46372,30грн. У серпні 2010р. - податкові накладні №4 від 02.08.2010р., №35 від 09.08.2010р., №36 від 09.08.2010р. на загальну суму 509030,08грн. У рахунок оплати за відвантажений товар згідно з виписок банку отримано платіжні доручення №4, №7144 та №7151 на загальну суму 509020,08грн., у т.ч. 84836,68грн. У вересні 2010р. ПП «Ріст» виписало на ТОВ «Оптімус» податкові накладні №146 від 23.09.2010р. та №147 від 24.09.2010р. на суму 127486,40грн. Розрахунки між сторонами за відвантажений товар у вересні 2010р. проводились у жовтні 2010р, про що свідчать платіжні доручення №9974 від 13.10.2010р. та №9975 від 13.10.2010р. на загальну суму 127486,40грн.
Зазначене не заперечується відповідачем.
Факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Ріст» і фактичного отримання позивачем товару на виконання вказаних контрактів підтверджується копіями платіжних доручень про здійснення сплати за отриманий товар, видаткових та податкових накладних, актів здачі-приймання, рахунків, складськими квитанціями, які наявні в матеріалах справи (а.с.59-60, 64-65, 71-76, 80-81, 85-86; 91-95).
Доводи ж відповідача про те, що складські квитанції не є доказами товарності операцій, оскільки в них не зазначено реквізитів договору, на підставі якого товар переоформлено на поклажодавця, не приймаються судом до уваги, оскільки бланки складських документів на зерно - складські квитанції - є бланками документів суворої звітності, їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються Державним підприємством "Держреєстри України" в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Вся інформація, яка стосується обігу зерна на сертифікованому зерновому складі та використання бланків складських документів на зерно вноситься до відповідного Реєстру. Бланк складської квитанції на зерно затверджений Постановою Кабінету міністрів України №510 від 11.04.2003 р. «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно». А відтак, форма та графи складських квитанцій чітко визначені, зазначення додаткової інформації є правом, а не обов'язком господарюючого суб'єкту.
Окрім того, судом враховано, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з Приватним підприємством «Ріст», останній перебував в Єдиному реєстрі як юридична особа та був платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Розрахунки між сторонами за контрактами №22938, 22572, 24706 та 23193 здійснені в повному обсязі. Отримані на виконання вказаних контрактів товари використані позивачем в своїй господарській діяльності, а саме: насіння соняшнику, придбане у ПП «Ріст», в подальшому завезено на ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» для переробки в олію соняшникову нерафіновану, пшениця 3,5,6 класу - реалізована іншим зернотрейдерам.
Отже, господарська діяльність ТОВ «Оптімус» перевіряємого періоду направлена на реальне настання відповідної мети, тобто отримання прибутку.
За таких обставин, суд вважає, що в ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, зміст яких відповідає вимогам вищезазначеної норми закону, що не заперечується контролюючим органом, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару, викликаючи зміни в структурі активів позивача.
Тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. Отже, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток є безпідставним.
Посилання ж відповідача на безтоварність господарських операцій з ПП «Ріст» з поставки товару на виконання контрактів №22938, 22572, 24706 та 23193 і як наслідок їх нікчемності є беззмістовним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.
По-перше, безтоварність господарських операцій означає відсутність її реального характеру (зворотнє доведено в ході судового розгляду), по-друге, досліджені судом первинні документи належно підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій та відсутності ознак нікчемності правочинів.
Окрім того, суд вважає доцільним зазначити, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), як це зазначено в акті перевірки від 15.10.2012р., оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний в судовому порядку недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.
Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів у Акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655 та 656 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно лише суд.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач (податковий орган) не довів правомірність висновків за актом перевірки позивача, відповідних доказів суду не надано.
Третя особа (податковий орган) доказів на вимогу суду та підтвердження позиції податкового органу не надав.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10-ти робочих днів, з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.
Отже, в даному випадку, податковий орган під час складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення діяв в межах наданих повноважень.
Щодо неправомірності висновків податкового органу за результатами перевірки, наслідком яких стало прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, судом оцінку надано в постанові раніше.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень. В решті позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» судові витрати у розмірі 2'294грн. 00коп., сплачені платіжним дорученням № 1917 від 04.03.2013р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012р. №0000438814 та №0000448814 - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 31.10.2012р. №0000438814, яким визначено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 521279грн. 55коп.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 31.10.2012р. №0000448814, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 152456грн. 71коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус» (49033, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 122, код ЄДРПОУ 24613799) судові витрати у розмірі 2'294грн. 00коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 01.07.2013 р.
Суддя Г. В. Потолова