Справа № 127/22816/13-ц
Провадження № 2/127/6862/13
18.11.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,
при секретарі Завадюк О.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач ТОВ «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, який в процесі судового розгляду уточнив, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка являється власником квартири АДРЕСА_1, що у м. Вінниці.
Позивачем надаються відповідачці житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак остання відмовляється оплачувати такі послуги в повному обсязі, унаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 1 383,67 грн., а також 3% річних на суму 32,41 грн., що підлягають стягненню з відповідачки.
09.07.2013 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2013 року позивачу було відмовлено у прийнятті вищевказаної заяви (а.с.10), що змусило останнього звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 змінені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала у зв'язку з відсутністю договірних відносин між нею та позивачем, а також у зв'язку з відсутністю узгодженого сторонами тарифу за житлово-комунальні послуги. Окрім того, суду пояснила, що з 2011 року по теперішній час мешканці будинку самостійно здійснюють прибирання прибудинкової території та сходинкових клітин, стосовно послуг, які надавались їй позивачем, то вважає їх неякісними та такими, що не відповідають дійсності, а тому просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачка являється власником квартири АДРЕСА_1, що у м. Вінниці, згідно копії особового рахунку №012898 від 03.07.2013 року (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» є організацією, що надає населенню послуги з утримання житлового фонду у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.07.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» та рішень Вінницької міської ради та її виконавчого комітету.
Будинок в м. Вінниці по вул. Пирогова, 16а, в якому знаходиться квартира №9, що належить відповідачці, перебував до 25.07.2013 року на балансі та обслуговуванні позивача, відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.01.2013 року №25 (а.с.27-29).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.07.2013 року №1637 житловий комплекс по вул. Пирогова, 16а передано на баланс та обслуговування ОСББ «Оберіг 16А» (а.с.30).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечення управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має права вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, до 25.07.2013 року будинок, в якому знаходиться квартира відповідачки, перебував на балансі та обслуговуванні позивача. Як вбачається з оборотної відомості, заборгованість відповідачки перед позивачем утворилась за період з лютого 2013 року та по час звернення до суду накопичується, у зв'язку із періодичною несплатою або одностороннім зниженням суми оплати (а.с.4-9, 26). В результаті чого, станом на 12.11.2013 року заборгованість відповідачки перед позивачем за утримання будинку становить 1 383,67 грн., а також 3% річних від простроченої суми, що складає 32,41 грн., так як відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачки на той факт, що між нею та позивачем не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, як на підставу про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження дії усної угоди оформляється квитанцією (розрахунковим документом).
Згідно із статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.
Таким чином, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.
Що стосується тверджень відповідачки щодо завищення позивачем тарифів та неналежне надання послуг, то суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки позивачем облік витрат на утримання житлового фонду проводиться по кожному окремому будинку та виставляється оплата за фактично надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт та розрахунками вартості виконаних робіт (а.с.26-54).
В письмових заперечення щодо позову відповідачка посилається на п.1 та п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та зазначає, що вона має право на зменшення розміру плати за послуг з утримання будинку та прибудинкової території у разі ненадання таких послуг.
Так, відповідно до п.1 та п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Судом встановлено, що відповідачка особисто у встановлено законом порядку до позивача із повідомленням про неналежне надання або ненадання послуг не зверталась. Окрім того, відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про неналежне надання або ненадання послуг позивачем.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають ріні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
Окрім того, судовий збір, понесений позивачем у розмірі 229 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1738 від 23.09.2013 року та платіжним дорученням №1003 від 08.07.2013 року, також підлягають стягненню з відповідачки, так як у відповідності ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212, 509, 525-526 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання», ідентифікаційний код 38512116, що знаходиться за адресою: вул. Козицького, 1, м. Вінниця, заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 67 коп. та 3% річних в сумі 32 (тридцять дві) грн. 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» витрати по сплаті судового збору в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: