21 листопада 2013 року Справа № 908/1478/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства - фірми
"ФАРМАПРОТ"
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2013
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013
у справі № 908/1478/13
за позовом Приватного підприємства - фірми "ФАРМАПРОТ"
до Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня"
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача Запорізька обласна рада
про визнання договору оренди продовженим
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Хрущова І.П.- предст. (дов. від 19.11.13)
від третьої особи: не з'явився
Приватне підприємство - фірма "ФАРМАПРОТ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня" про визнання договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні" від 01.04.2010 продовженим на строк два роки триста шістдесят чотири дні на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2013 (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 (судді Скакун О.А., Коляденко Т.М., Принцевська Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, із посиланням на те, що договір оренди від 01.04.2010 припинив свою дію 29.03.2013, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Приватне підприємство - фірма "ФАРМАПРОТ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що орендодавець (КУ "Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня") передав орендарю (ППФ "ФАРМАПРОТ") об'єкт оренди за актом прийому-передачі від 01.04.10р. (додаток № 2 до договору оренди від 01.04.10р.). Згідно зі змістом вказаного акту, технічний стан приміщення - задовільний, технічний благоустрій повний.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні та діє з 01.04.10р. по 29.03.13р.
Пунктом 10.5. договору сторони погодили, що за місяць до закінчення дії договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію договору на новий строк, Орендодавець після попереднього погодження з структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підпорядкований, звертається до виконавчого апарату облдержадміністрації для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію договору після закінчення терміну його дії.
Листом за вих. від 06.02.13р. № 6 ППФ "Фармапрот" просив відповідача продовжити договір оренди нерухомого майна від 01.04.10р. строком на 5 років.
Листом від 06.02.13р. № 01.38/194 відповідач повідомив позивача про те, що строк дії договору оренди спливає 29.03.2013 та нагадав умови щодо його продовження. Судом першої інстанції встановлено, що на наявність та отримання вказаного листа позивач послався у позовній заяві.
27.02.2013 року позивач звернувся до Запорізької обласної ради з листом №13, у якому просив посприяти позитивному рішенню питання щодо продовження дії договору оренди.
28.02.2013 року позивачем направлено листа до відповідача аналогічного листу від 06.02.13р. № 6, додавши при цьому необхідні для продовження дії договору документи.
У відповіді на звернення позивача від 27.02.2013 року №12 Запорізька обласна рада листом від 14.03.2013 року №0792/01-14 повідомила про те, що не заперечує проти продовження дії договору оренди, однак звертає увагу на те, що з питанням щодо продовження дії договору орендар повинен звернутися до комунальної установи (орендодавця), в порядку, передбаченому умовами договору оренди.
Листами від 28.03.13р. № 01-01.38/459, від 11.04.13р. № 01.38/567 та від 12.04.13р. № 01-07/580 відповідач нагадував позивачу про закінчення строку дії договору оренди від 01.04.10р. з 29.03.13р. та про необхідність звільнення приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі. Крім того, у листі від 12.04.13 № 01-07/580 відповідач пояснив позивачу, що необхідність звільнення приміщення виникла у зв'язку з демонтажем лікувального корпусу (хірургічного корпусу) лікарні і, як наслідок, потребою в розміщенні структурних підрозділів та матеріальних цінностей, що перебувають на балансі лікарні та знаходяться у вказаному корпусі, на інших площах лікарні, в тому числі і вивільнених від оренди.
Посилаючись на невизнання відповідачем права позивача на користування об'єктом оренди, у зв'язку із продовження строку дії договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні" від 01.04.2010 продовженим на строк два роки триста шістдесят чотири дні на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини, що стосуються оренди комунального майна, до якого відноситься об'єкт оренди за договором оренди від 01.04.10р., врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, умовами договору передбачено інший порядок продовження дії договору оренди, що не суперечить статті 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Так, сторони у договорі погодили, що за місяць до закінчення дії договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію договору на новий строк, Орендодавець після попереднього погодження з структурним підрозділом облдержадміністрації, якому він функціонально підпорядкований, звертається до виконавчого апарату облдержадміністрації для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію договору після закінчення терміну його дії (п.10.5 Договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендодавець заперечував проти продовження договору оренди, про що повідомляв позивача листами від 06.02.13р. № 01.38/194, від 28.03.13р. № 01-01.38/459, від 11.04.13р. № 01.38/567 та від 12.04.13р. № 01-07/580. Дозвіл виконавчого апарату облдержадміністрації позивачу бути орендодавцем на новий термін не видавався. Відповідач, як орендодавець, для отримання відповідного дозволу до облдержадміністрації не звертався.
За наведених обставин, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що договір оренди від 01.04.2010 припинив свою дію 29.03.2013, у зв'язку із закінченням терміну дії, на який його було укладено, у зв'язку з чим підставно відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди від 01.04.2010 продовженим.
Щодо обраного позивачем способу захисту, то, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (вказану правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 року по справі №6-32цс13).
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства - фірми "ФАРМАПРОТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у справі № 908/1478/13 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій