21 листопада 2013 року Справа № 914/1951/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області
на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013
зі справи № 914/1951/13
за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави
в особі Управління комунальної власності департаменту
економічної політики Львівської міської ради
до Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою
відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед"
про стягнення 165 185, 30 грн. та зобов'язання до вчинення дій
за участю представників:
від прокуратури: Івченко О.А.- посв. №00643 від 02.08.2012
позивача: Романяк М.О.- предст. (дов. від 16.08.2013)
відповідача: Парамонов С.О.- предст. (дов. від 18.11.2013)
Прокурор Галицького району міста Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради з позовом до Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" про стягнення 165 185,30грн. неустойки за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, спонукання відповідача звільнити та повернути орендоване майно.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2013 (суддя Манюк П.Т.) по справі №914/1951/13, яке залишене без змін Львівським апеляційним господарським судом від 10.09.2013 (судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, із посиланням на те, що об'єкт оренди знищено, відповідно, договір оренди нерухомого майна від 22.10.2008 є таким, що припинився. Також суди послались на відсутність доказів користування відповідачем об'єктом оренди після припинення дії договору оренди.
Перший заступник прокурора Львівської області, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
07.11.2013 розгляд касаційної скарги відкладено до 21.11.2013.
В усних поясненнях на касаційну скаргу представник відповідача просив суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 22 жовтня 2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю „Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" Республіка Кіпр" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6709-8, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008р. №533-О, договору оренди від 28.03.2006р. №Г-4213-6, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м., що перебуває на балансі ЛКП „Цитадель Центр", надалі балансоутримувач, а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперніка, 5.
Пунктом 4.1 вищевказаного Договору передбачено, що термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні з 22 жовтня 2008р. до 21 жовтня 2011р.
Відповідно до п. 9.1 вищевказаного договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.
Згідно п.13.1 договору після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
31.10.2011 року позивач скерував на адресу відповідача повідомлення від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. У вказаному повідомленні містилася вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями.
Неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо звільнення та повернення орендованого майна, стало підставою для звернення прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із даним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За приписом ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 "Про надання дозволу на знесення самочинної прибудови (як дисонуючий об'єкт) до будинку № 5 по вул. Коперника" було дозволено Дочірньому підприємству „Албіс компані" ТзОВ „Даніум трейдінг Ко. Лімітед" Республіка Кіпр" знести самочинну прибудову до будинку №5 на вул. М. Коперніка, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт.
Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303 встановлено, що знесення споруди слід провести після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу.
12 жовтня 2011 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за №ЛВ 08311056328 було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: Будівництво першої черги відтворення пасажу „Міколяша" з переплануванням існуючих приміщень на вул. М. Коперніка, 1 у м. Львові з добудовою та пристосуванням під кафе-бар з офісними приміщеннями (торговий комплекс пасажу „Міколяша" та пам'ятки архітектури, охоронний договір № 127, будинок №1 на вул. Коперніка у м. Львові).
На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007р. №303, після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу "Міколяша" та до отримання повідомлення позивача від 31.10.2011 року № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, в період 25 - 27 жовтня 2011р. відповідачем були проведені роботи по розбиранню самочинної прибудови до будинку №5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові, про що складено акт від 27 жовтня 2011р.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що об'єкт оренди знищено (приміщення першого поверху демонтовано, а підвал засипано землею), відповідно, договір оренди нерухомого майна від 22.10.2008 є таким, що припинився.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.
Згідно умов договору оренди від 22.10.2008 в оренду передано наступні приміщення: підвал та приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперніка, 5, перебувають на балансі ЛКП "Цитадель Центр", з визначеними індексами, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 24.03.2008.
Натомість, відповідно до Акту від 27.10.2011 відповідачем були проведені роботи по розбиранню самочинної прибудови до будинку №5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові.
У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, посилався на те, що за договором оренди від 22.10.2008 в оренду була передана саме наведена самочинна прибудова до будинку №5, яка у подальшому знесена та яка не належала і не належить до комунальної власності.
Прокуратура, у свою чергу, наполягала на тому, що в ході знищення самочинно спорудженої прибудови, відповідачем одночасно демонтовано і частину приміщення першого поверху, яке було передано в оренду.
Отже, для всебічного та об'єктивного вирішення спору у даній справі судам належало достеменно встановити, яке саме приміщення було передано в оренду відповідачу: приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. М. Коперніка, 5 чи самочинна прибудова до будинку №5; чи належало передане приміщення до комунальної власності та чи існували правові підстави для передачі останнього в оренду саме Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Крім того, вирішуючи спір суди не звернули увагу, що Актом від 26.06.2013 року № 796-НП/13, який складений працівниками позивача та балансоутримувача, встановлено, що приміщення 1 поверху демонтовані, а приміщення підвалу засипані землею, через що відсутній доступ до них. За наведених обставин, судам належало встановити, яке саме приміщення розібрано відповідачем та на якій правовій підставі: приміщення першого поверху чи/та самочинна прибудова до будинку №5 одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові; на якій правовій підставі засипано приміщення підвалу; де саме розміщено приміщення підвалу - безпосередньо під демонтованим приміщенням чи окремо від нього з можливістю окремого входу. Також суди не врахували, що у тому випадку, коли підвал (площею 137,7 кв.м.) розміщений окремо від демонтованого приміщення (площею 47,1 кв.м.), має окремий вхід, відповідно, останній, продовжує існувати, як частина зареєстрованого об'єкта нерухомості. Отже, такий об'єкт оренди, за відсутності правової підстави для його засипання, підлягає поверненню орендарю в стані, у якому він був одержаний, або у стані, котрий обумовлений договором (у тому числі, шляхом попереднього приведення об'єкта оренди у попередній стан).
Висновок судів про те, що підвал, як об'єкт оренди, знищено, отже, договір оренди є припиненим, не відповідає положенням ст. 291 ГК України та ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як загибель предмета оренди означає припинення його існування взагалі, а неможливість використання майна з певних підстав не є правовою підставою вважати договір оренди припиненим із посиланням на знищення об'єкта оренди.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.
При цьому, ГК не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм ЦК, що регулюють відносини найму.
Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Загибель (знищення) об'єкта оренди, тобто, припинення його існування, безпосередньо пов'язується із об'єктивними причинами (пожежа, землетрус, інше стихійне лихо, прийняття компетентним органом рішення про знесення об'єкта оренди, тощо), які не залежать від волі (умисних дій, бездіяльності) орендаря та які унеможливлюють відновлення об'єкта оренди. Отже, встановлення обставин щодо правомірності знесення відповідачем приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперніка, 5, безпосередньо впливає на можливість застосування до спірних правовідносин положень п. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України.
Таким чином, дослідження питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати договір оренди від 22.10.2008 припиненим та з якої саме правової підстави, має суттєве значення для вирішення даного спору.
Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, котрий обумовлений договором.
Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, передбачені ст. 785 ЦК України наслідки, пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).
Якщо припинення договору оренди будівлі чи іншої капітальної спору пов'язується із закінченням строку, на який його було укладено, то необхідно враховувати умови договору та положення спеціальної норми ст. 795 ЦК України, в силу якої договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму (п. 5.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").
За наведених обставин, орендодавець наділений правом вимагати від орендаря сплати неустойки, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі після припинення договору оренди.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, окрім іншого, зазначили про те, що прокурором та позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає дану позицію судів попередніх інстанцій помилковою та безпідставною, з огляду на наступне.
Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
У ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вимоги про стягнення неустойки за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, спонукання звільнити та повернути орендоване майно відповідають положенням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки такі способи захисту прямо встановлені законом (ст. 785 ЦК України).
Проте, не врахувавши наведеного, не встановивши всіх обставин справи та не дослідивши у повному обсязі докази у ній, суди прийшли до необґрунтованого висновку про те, що Прокурором Галицького району м. Львова, який діє в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Касаційна ж інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 зі справи № 914/1951/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
В.В. Палій