18 листопада 2013 року Справа № 913/1238/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Селіваненко В.П.
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Остапенко В.М.
від відповідача: Чернецов О.О.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р.
у справі № 913/1238/13 Господарського суду Луганської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"
про стягнення 176 975 958,72 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року, в тому числі 153659908,40грн. основного боргу, 550099,81грн. інфляційних втрат, 9492197,15грн. пені, 2527189,77грн. -3% річних, 10755563,59грн.- 7% штрафу.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. (суддя Фонова О.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. (судді: Принцевська Н.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.), позов задоволений частково, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" основний борг у сумі 153650908,40грн., пеню в сумі 949219,72грн., штраф в сумі 1075556,36грн., 3% річних у сумі 2527189,77грн. та інфляційні нарахування у сумі 550099,81грн. В решті позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання судового рішення на 60 місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення сумм пені та штрафу та прийняти і цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суми пені та штрафу у повному обсязі. Скаржник також просить скасувати оскаржені судові акти в частині відстрочки виконання судового рішення.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
29.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством Лисичанський склозавод "Пролетарій" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1120658/ОГЕ, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ в обсязі зазначеному в п.2.1 цього договору.
Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2 дговору, у разі невиконання поупцем умов п. 6.1 цього дговору подавець має право не здійснювати поставку газу пкупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пкупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Додатковими угодами до договору сторони додатково погоджували ціну за 1000куб.м. газу та адреси сторін.
На виконання умов договору позивач відповідно до актів приймання-передачі передав, а відповідач прийняв протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року природний газ на суму 204773228,00грн. Відповідач в свою чергу виконав свої зобов'язання з оплати лише частково, в результаті чого за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року виник борг у розмірі 153650908,40грн.
На вказану суму боргу позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 550099,81грн., пеня в сумі 9492197,15 грн., 3% річних у сумі 2527189,77рн. та 7% штрафу у сумі 10755563,59 грн.
Відповідачем заявлені клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу, а також про відстрочку виконання судового рішення.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Господарські суди врахували вищезазначене клопотання відповідача, дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 949219,72грн., а розмір штрафу - до 1075556,36грн. грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням норм ст. 625 ЦК України та встановлених обставин щодо порушення відповідачем строків проведення розрахунків, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення сум інфляційних втрат та річних.
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В розумінні змісту вказаної норми підставою відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений законом строк. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Разом з тим, у рішенні, яким надано відстрочку або розстрочку суд має вказати конкретні терміни виконання відстроченого рішення.
Надаючи відстрочку виконання судового рішення на 60 місяців, господарські суди не врахували вищенаведеного та безпідставно надали зазначену відстрочку.
З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень в частині відстрочки виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у справі №913/1238/13 скасувати в частині відстрочення виконання рішення господарського суду строком на 60 календарних місяців з дати набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання щодо відстрочення виконання рішення відмовити.
В решті рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у справі №913/1238/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Селіваненко В.П.
Судді Жаботина Г.В.
Ковтонюк Л.В.