"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/26634/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівКалашнікової О. В.,
Маслія В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання надати дозвіл,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача по розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що протягом 2010-2011 року позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою щодо надання йому у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, - для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Відповідач відмовив позивачу в задоволенні його заяви, пославшись при цьому на те, що в порушення Положення «Про порядок передачі у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, обслуговування індивідуальних капітальних гаражів та ведення садівництва», затвердженого рішенням Харківської міської ради від 29 квітня 2010 року № 73/10, позивачем не надано обґрунтування необхідності надання земельної ділянки (розглядається міською громадською комісією по житловим питанням) та позначеного на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами та площею, погоджені управлінням містобудування та архітектури.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що доводи відповідача є правомірними та ґрунтуються на нормах підзаконних актів. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача, що такі підзаконні нормативно-правові акти протирічать нормам закону, а тому не можуть застосовуватися.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що документи, витребувані відповідачем, не передбачені нормами ЗК України. Відтак позивач правильно поставив питання щодо невідповідності вимог підзаконного акту вимогам закону.
При новому розгляді справи, вирішуючи поставлене питання, суди повинні виходити з того, що у разі колізії між норами закону та підзаконного акту застосуванню підлягають норми закону.
На такі обставини у справі суди увагу не звернули, а тому дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні цього позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: