"11" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/28108/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012
у справі №2а-15903/10/7/0170
за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель»
до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ в АР Крим №0000512301/0 від 21.06.2010 на суму 9229634,00 грн., №0000962301/1 від 27.08.2010 на суму 9211255,50 грн., №0000962301/2 від 05.10.2010 на суму 9211225,50 грн., №0000962301/3 від 14.12.2010 на суму 9211255,50 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт №1002/23-1/31382382 від 10.06.2010.
Згідно до висновків акту перевірки, позивачем допущено порушення пп.3.2.5 п.3.2 ст.3, пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4614817,00 грн.
Висновків про встановлені порушення відповідач дійшов внаслідок встановлення перевіркою не віднесення позивачем до складу податкового зобов?язання суми ПДВ від отриманої за договором відступлення права вимоги суми компенсації у розмірі 22890000 грн., а також внаслідок завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 36816,35 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 № 0000512301/0, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 9229634,00 грн., у т.ч. за основним платежем 4614817 грн., штрафних санкцій 4614817 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000962301/1 від 27.08.2010, яким нараховане податкове зобов?язання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817грн., штрафні санкції 4596408,50 грн., №0000962301/2 від 05.10.2010, яким нараховане податкове зобов?язання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817грн., штрафні санкції 4596408,50грн., №0000962301/3 від 14.12.2010, яким нараховане податкове зобов?язання з ПДВ на загальну суму 9211255,50 грн., з яких основний платіж 4614817 грн., штрафні санкції 4596408,50 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2006 позивачем був укладений договір на поставку виноматеріалів №4/06-02, предметом якого є продаж продавцем - ДП Агрофірма «Завєтноє» виноматеріалів власного виробництва у кількості, асортименті, номенклатурі та ціні, обумовлених в даному договорі. Термін поставки 2006 рік.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006 дія договору пролонгована строком на 1 рік до 31.12.2007.
Додатковою угодою від 01.04.2008 до договору на поставку виноматеріалів №4/06-02 від 16.02.2006 дія договору пролонгована до 31.12.2008.
Згідно додаткової угоди б/н від 01.01.2009 до договору №4/06-02 від 16.02.2006 дія договору пролонгована строком на 1 рік до 31.12.2009.
На виконання умов договору позивачем було перераховано аванси за виноматеріали ДП «Агрофірма «Завєтноє». За даними бухгалтерського обліку у позивача станом на 01.11.2009 дебіторська заборгованість за неотримані виноматеріали по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по розрахункам з ДП «Агрофірма «Завєтноє» складала 26291373,04 грн.
У зв?язку з складною економічною ситуацією, позивач листом №2165/1 від 25.11.2009 звернувся до ДП «Агрофірма «Завєтноє» про повернення грошових коштів в сумі 22890000 грн., перерахованих за договором від 16.02.2006 №4/06-02, протягом 2-х днів.
ДП «Агрофірма «Завєтноє» листом від 25.11.2009 №35/728 повідомила, що готова повернути грошові кошти в сумі 22890000 грн., отримані від позивача як передоплату за договором від 16.02.2006 №4/06-02, проте у зв?язку з відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, погашення заборгованості можливе до 26.11.2014.
Таким чином, позивач та ДП «Агрофірма «Завєтноє» узгодили, що за договором №4/06-02 від 16.02.2006 поставка виноматеріалів на суму 22890000 грн. не проводиться, а заборгованість погашається ДП «Агрофірма «Завєтноє» шляхом перерахування грошових коштів.
27.11.2009 позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги б/н, відповідно до ст. 1 якого ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель» (Первісний кредитор) передає, а Приватне підприємство «Грона» (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №4/06-02 від 16.02.2006. (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП «Агрофірма «Завєтноє» (Боржник). Розмір вимог, що передаються за цим договором складає 22890000,00 грн. Новий кредитор за цим договором одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
Відповідно до п. 2 договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 згідно з відступленням права вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 22890000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування. Строк сплати винагороди до 31.12.2010.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Одним із практичних механізмів здійснення переуступки в підприємницькій діяльності є факторинг.
Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно підпункту 1.10 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» факторинг - операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Перелік валютних цінностей надано у статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Тобто якщо об'єктом факторингових операцій є об'єкти, відмінні від валютних цінностей, цінних паперів, у тому числі компенсаційних паперів (сертифікатів), інвестиційних сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, житлових чеків, земельних бон та деривативів, такі операції оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.
Факторингові операції, об'єктом боргу яких є кошти, до числа об'єктів оподаткування не включаються, як при переуступці першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору, так і при кожному подальшому (наступному) відступленні одного і того ж зобов'язання.
З огляду на те, що об?єктом боргу за договором уступки права вимоги б/н від 27.11.2009 укладеного між позивачем та ПП «Грона» є грошові кошти, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені операції не є об?єктом оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.
Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.
Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
За підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, які фактично отримані позивачем пізніше, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ фірма «Будторг», ТОВ «Альянс-Стандарт», ПП «Фірма «Крим-Стілл» податкових накладних.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун