"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/20014/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлосоцбуд"
напостанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р.
у справі№ 2-а-290/08
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлосоцбуд"
доКиївської міської ради
третя особаДніпровська районна у місті Києві рада
провизнання нечинним рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоспецбуд» звернулось з позовом до Київської міської ради, третя особа Дніпровська районна у м. Києві рада про визнання нечиним рішення Київської міської ради IV сесії V скликання від 12 липня 2007 року за № 1128-2/1789 «Про відміну пункту 14 Рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року №638/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав достатнього об'єму повноважень та законних підстав для скасування своїх попередніх рішень як незаконних, оскільки таке питання повинно вирішувати виключно в судовому порядку. Крім того, оскаржуване рішення, яким скасовані попередні рішення є протиправним та таким, що порушує право позивача.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2008р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р. постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2008р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоспецбуд» звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року за №638/798 було надано третій особі в постійне користування земельну ділянку площею 0,62 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1.
Дніпровська районна у м. Києві рада 30 грудня 2003 року отримала Державний акт на право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою за № 66-4-00034.
Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 07 жовтня 2003 року № 104 «Про накладення на Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію виконання функцій замовника по освоєнню земельних ділянок, наданих у постійне користування Київською міською радою Дніпровській районній у м. Києві» (п. 1 Рішення) на Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію було покладено виконання функцій замовника по освоєнню земельних ділянок, наданих у постійне користування відповідачем третій особі.
Між позивачем та Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 06 грудня 2002 року укладено Генеральну угоду про будівництво житла, в тому числі і на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Пунктом 2.1.4 Генеральної угоди передбачено, що замовник зобов'язується оформити належним чином та передати Інвестору документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою на якій планується будівництво.
На виконання своїх зобов'язань за Генеральною угодою позивачем були отримані необхідні для проведення будівельних робіт позитивні висновки державних органів нагляду: дозвіл на виконання будівельних робіт, лист погодження проектної документації на будівництво Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища і відповідних висновок, експертний висновок ГУМ НС України в м. Києві, позитивний висновок Державного управління екології та природоохоронних ресурсів в м. Києві, позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту будівництва.
Водночас, Київською міською радою ради V скликання IV сесії прийнято рішення від 12 липня 2007 року за № 1128-2/1789 «Про відміну пункту 14 Рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування», якою відмінено п. 14 рішення відповідача від 10 липня 2003 року за № 638/798 про надання третій особі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та знято з реєстрації Державний акт на право постійного користування землею від 30 грудня 2003 року № 66-4-00034.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняті безпідставно, позамежами повноважень з порушенням способів передбачених Конституцією та законами України.
Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вмотивував свої висновки тим, що відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України, а вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з чим колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.
Згідно зі ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Закон України «Про столицю України місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.
П. 2 ст. 22 вказаного Закону визначено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право визначати особливості землекористування в столиці.
Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009).
Статтею ж 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, у пункті 5 Рішення N 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин я заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У справі, що розглядається суди встановили, що на виконання пункту 14 Рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року №638/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» Дніпровська районна у м. Києві рада отримала Державний акт на право постійного користування землею за № 66-4-00034 від 30.12.2003р., отже, таке рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути в подальшому скасоване Радою.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 06.06.2011 року №21-50а 11 та від 24.10.2011 року.
Також, відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Натомість оскаржуване рішення Київської міської ради IV сесії V скликання від 12 липня 2007 року за № 1128-2/1789 не містить будь-якої підстави для припинення третьою особою землекористування.
Крім того, судом першої інстанції було вірно враховано, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2007р., у справі за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 до Київської міської ради про визнання нечинним п. 14 рішення від 10.07.2003р. № 368/798, в позові було відмовлено з тих підстав, що Київська міська рада при ухваленні рішення № 368/798 від 10.07.2003р. діяла в межах своїх повноважень.
Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосоцбуд" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011р. скасувати, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2008р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: