07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/29385/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011
у справі № 2а-8778/10/17/0170
за позовомПідприємства «Бюро дорожнього нагляду» м. Джанкой
доДжанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
провизнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень
Підприємство «Бюро дорожнього нагляду» м. Джанкой (далі по тексту - позивач, Підприємство «Бюро дорожнього нагляду») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - відповідач, Джанкойська ОДПІ) про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2010, залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Джанкойської ОДПІ щодо самостійної зміни призначення платежів зі сплати ринкового збору Підприємством «Бюро дорожнього нагляду» протягом періоду з 24.03.2008 по 15.12.2008 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 001380503/0 на суму 13700,27 грн., № 0013791503/0 на суму 6357,91 грн. та № 0013781503/0 на суму 2789,51 грн., в решті позову - відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2008 Джанкойською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питання сплати збору за податковий період з 31.11.2007 по 16.12.2008, за результатами якої складено акт № 1869/1503/24877593 від 18.12.2008, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 а. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
На підставі акту перевірки відповідачем 30.12.2008 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0013801503/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 13700,27 грн., за затримку на 174 календарні дні виплати податкового зобов'язання в розмірі 27400,41 грн.; № 0013791503/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 6357,91 грн., за затримку на 89 календарні дні виплати податкового зобов'язання в розмірі 31789,56 грн.; № 0013781503/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 2789,51 грн., за затримку на 23 календарні дні виплати податкового зобов'язання в розмірі 27894,96 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, як платником ринкового збору самостійно розраховано до сплати розмір збору та подано до Джанкойської ОДПІ податковий розрахунок ринкового збору за період з жовтня 2007 року по листопад 2008 року, а також на підтвердження сплати податку надано банківські квитанції.
Судом встановлено, що у банківських квитанціях позивачем вказано період сплати ринкового збору та сума.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів.
Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як підтверджується матеріалами справи, податковим органом внаслідок проведеної перевірки та виявленого порушення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання ринкового збору за період з 31.11.2007 по 16.12.2008, відповідачем здійснено самостійне зарахування платежів, направлених позивачем у рахунок погашення зобов'язань зі сплати ринкового збору, направлено в рахунок сплати податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень рішень від 31.12.2008 № 0013801503/0, № 0013791503/0, № 0013781503/0.
Згідно пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Отже, враховуючи приписи зазначеної статті, грошовий платіж є єдиною формою сплаті податкового зобов'язання та погашення податкового боргу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» та з метою проведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України правлінням Національного банку України затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Згідно п. 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з гл. 5 цієї Інструкції. При цьому відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Враховуючи, наведене, право визначення призначення платежу у відповідності до діючого законодавства України належить виключно платнику.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
За таких підстав, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку щодо неправомірності дій відповідача, оскільки спеціальний закон яким є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не надає органам державної податкової служби права змінювати призначення платежу, яке самостійно визначено платником податків, а тому зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, що самостійно визначено платником податків, при перерахуванні платником податків коштів до бюджету є неправомірним.
Що стосується оскаржених податкових повідомлень рішень від 31.12.2008 № 0013801503/0 сумою 13700,27 грн., № 0013791503/0 сумою 6357,91 грн., № 0013781503/0 сумою 2789,51 грн., якими застосовано штрафні санкції, то з положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані заходи відповідальності за порушення позивачем п. 7.7 ст. 7 Закону є неправомірним та таким що суперечить закону, оскільки законом не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення платником податків вимог з першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) М.О. Федоров