07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/27899/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011
у справі № 2а-12916/10/0170
за позовомДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
доФізичної самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_2
простягнення заборгованості
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Сімферополі) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, приватний нотаріус ОСОБА_2) про стягнення заборгованості в сумі 58697,39 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя заборгованість зі сплати штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб в сумі 213,85 грн., в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є приватним нотаріусом, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції в м. Сімферополі.
25.12.2007 ДПІ у м. Сімферополі проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідача за період з 15.08.2002 по 04.04.2007, за результатами якої складено акт № 8693/17-2/НОМЕР_1 від 25.12.2007, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі акту перевірки позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001821702 від 15.02.2008 про зобов'язання відповідача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4537,07 грн. за затримку на 1602 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності.
Крім того, 29.03.2008 позивачем прийнято податкове повідомлення № 0005821702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 17678,48 грн.
09.04.2009 відносно відповідача прийнято податкове повідомлення № 0006931702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15856,50 грн.
15.04.2010 прийнято податкове повідомлення № 0008751702/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 13882,29 грн.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про нотаріат» з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.
Діяльність приватних нотаріусів віднесена до незалежної професійної діяльності.
Доходи приватного нотаріуса це сума коштів, що сплачується клієнтами за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.
Відповідно до пп. «з» п. 1.3 ст. 1 та ст. ст. 3 та 4 Закону України «Про нотаріат» об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід, одержаний від здійснення незалежної професійної діяльності на території України.
Пунктом 22.2 ст. 22 Закону України «Про нотаріат» встановлено, у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів містять правила оподаткування доходів фізичних осіб, які суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Таким чином, доходи приватних нотаріусів оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом для фізичних осіб.
Крім того, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Слід врахувати, що згідно ст. 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» обчислення податку з фактичного річного доходу може провадитись податковими органами.
Проте, норми вказаного Декрету Кабінету Міністрів України застосовуються з урахуванням того, що згідно п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю.
Тобто, визначення суми податкового зобов'язання у вказаних податкових повідомленнях не може бути визнано судом таким, що вчинено на підставі закону.
Також встановлено, що відповідач погасив суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначені в поданих ним податкових деклараціях за 2007-2009 роки за квитанцією від 26.03.2008 № 175/218 (сума платежу 17678,48 грн., призначення платежу прибутковий податок за 2007 рік, код платежу - 11010200), за квитанцією № 1931 від 30.03.2009 (сума платежу 15856,50 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік, незалежна професійна діяльність позивача), квитанцією № 2333 від 25.03.2010 (сума платежу 13882,30 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік, незалежна професійна діяльність позивача).
Сплата вказаних сум відображена за даними картки особового рахунку, проте неправомірно зарахована податковим органом в погашення заборгованості за іншими строками виникнення.
Слід зазначити, що орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.
Виходячи з аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.02.2008 № 0001821702, то воно прийнято на підставі акту невиїзної документальної перевірки дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідача за період з 15.08.2002 по 04.04.2007.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що відповідач частково погасив суму податкового зобов'язання в розмірі 4323,22 грн., тому залишок непогашеної суми складає 213,85 грн.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)М.О. Федоров