07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/29326/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010
у справі № 2а-11539/09/2170
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про вимогу нарахувати та сплатити податковий кредит
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про вимогу нарахувати та сплатити податковий кредит за 2008 рік по сплаті відсотків по іпотечному кредиту.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано право ОСОБА_2 на нарахування та отримання податкового кредиту за наслідками 2008 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.03.2009 у відповідності до ст. 1, ст. 5 та ст. 10 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №889-IV) до ДПІ в м. Херсоні подано податкову декларацію за 2008 рік №1064 з ціллю нарахування та отримання податкового кредиту по іпотечному кредиту на придбання житлової нерухомості із повним переліком додаткових документів, регламентованих Законом.
ДПІ у м. Херсоні листом №1475/0/17-129 від 03.06.2009 було відмовлено в нарахуванні податкового кредиту на підставі відсутності в декларації паспортних даних ОСОБА_2, що підтверджують основне місце проживання у 2008 році.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №889-IV платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із ст. 10 цього Закону.
Пунктом 1.16 ст. 1 Закону №889-IV визначено, що податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону №889-IV встановлено, що право на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач визнав таке місце за адресою: АДРЕСА_1.
На підтвердження зазначеного було надано довідку №1658 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна» про те що ОСОБА_2 проживає за зазначеною адресою з червня 2007 року, а зареєстрований з 18 березня 2009 року.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382 (далі по тексту - Закон №1382) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, позивачем підтверджено основне місце проживання.
Частиною 2 ст. 2 Закону №1382 зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Виходячи з наведеного, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відмова відповідача у нарахуванні і виплаті податкового кредиту за 2008 рік ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю реєстрації є протиправною.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)М.О. Федоров