"01" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/94025/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Винокурова К.С.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення компенсації за продовольчий пайок.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року скасовано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року та прийнято нову про відмову у задоволені позову.
Не погоджуючись з постановою Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просив скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом та перебуває на забезпеченні в військовій частині А-0549. При проходженні служби позивачу не була виплачена грошова компенсація замість не отриманих продовольчих пайків.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій виходив з того, що позивач має право на отримання продовольчого забезпечення в сумі 8840,11 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців, деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Апеляційний суд Вінницької області дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» від 12 березня 1996 року №316.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.
29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.
Отже, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період до 11 березня 2000 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача грошової компенсації замість неотриманих ним продовольчих пайків в розмірі 8840,11 грн.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
К.С. Винокуров
В.В. Малинін