07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/24841/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011
у справі № 2а-6334/10/0670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про скасування податкового повідомлення-рішення №0019561701/0 від 22.07.2010 про донарахування сум податку на додану вартість в розмірі 1477,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 74,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2010 працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації по податку на додану вартість позивача за червень 2010 року, за наслідками якої складений акт №4774/17-2 від 21.02.2010, на підставі якого ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0019561701/0 від 22.07.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1477,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74,00 грн.
Підставою для такого висновку контролюючого органу було неправомірне перенесення позивачем до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року по рядку « 23» залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду, від'ємного значення з податку на додану вартість, зменшеного за актом планової виїзної перевірки №4573/17-1 від 28.07.2009, в якому було зазначено про порушення платником вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).
На підставі висновків цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №000601702/0 від 29.07.2009.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2009, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 був задоволений і податкове повідомлення-рішення №0006011702/0 від 29.07.2009 було скасовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт правильності віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 318770,00 грн. є встановленим. Відповідно, безпідставним є висновок податкового органу про неправомірне перенесення позивачем до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року по рядку « 23» залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду, від'ємного значення з податку на додану вартість.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)М.О. Федоров