07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/29380/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют»
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011
у справі № 2а-14538/10/12/0170
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій
Акціонерне товариство закритого типу «Абсолют» (далі по тексту - позивач, АТ ЗТ «Абсолют») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АРК) про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2010 позивачем була подана до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року.
Повідомленням від 28.10.2010 №46219/10/28-4 відповідач надіслав позивачу повідомлення, з тексту якого вбачається, що надана ним декларація з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року не визнана податковою декларацією у відповідності з пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-III), п. 1.7 Порядку складання податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 (далі по тексту - Порядок). Крім того, відповідач запропонував позивачу надати податкову звітність у електронному вигляді.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 1.11 Закону №2181-III податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року (далі по тексту - Рекомендації) працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності: прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
Відповідно до п. 1.7 Порядку декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, показники декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року, поданої позивачем до ДПІ в м. Сімферополь АРК в порядку податкової звітності, не можливо прочитати (рядок 06, 08).
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют» відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)М.О. Федоров