19 листопада 2013 року м. Київ К/9991/13687/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року
у справі № 2а-9498/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет індустрія»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування першої податкової вимоги, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет індустрія» (позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Визнано незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо виписування першої податкової вимоги № 1/2436 від 26 лютого 2010 року. Скасовано першу податкову вимогу № 1/2436 від 26 лютого 2010 року. Зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва внести зміни до облікових даних ТОВ «Паритет індустрія» про відсутність податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 1 755,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, в якій визначено до сплати суму податкового зобов'язання в розмірі 4 913,00 грн.
Платіжним дорученням № 585 від 17 лютого 2010 року ТОВ «Паритет індустрія» сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в повному обсязі.
В свою чергу, податковим органом направлено на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/2436 від 26 лютого 2010 року, якою повідомлено підприємство про наявність у нього податкового боргу в розмірі 1 755,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпунктів 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством виникнення суми податкового боргу ставиться в залежність від виконання платником податків обов'язку із сплати узгодженого податкового зобов'язання.
В свою чергу, як встановлено судами, позивачем сплачено задекларовані суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік в повному обсязі, що, зокрема, підтверджується долученими ТОВ «Паритет індустрія» до матеріалів справи платіжними дорученнями.
При цьому, надаючи оцінку правомірності пред'явленої відповідачем податкової вимоги, судові інстанції обґрунтовано не прийняли до уваги посилання податкового органу на виникнення у платника податків недоїмки в розмірі 1 755,00 грн. внаслідок відображення ним у декларації суми нарахованого податку за попередній податковий період поточного року в розмірі 5 889,00 грн. у рядку « 16» - «сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати)», замість рядка « 15».
Так, колегія суддів підтримує позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності впливу вчинення платником податків помилки при заповненні податкової звітності на можливість заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та виникнення податкового боргу.
Крім того, слід враховувати, що у рядку «15» декларації з податку на прибуток підприємства зазначається сума податку, нарахованого за попередній податковий період, тобто починаючи із звітності за півріччя у вказаному рядку відображається показник рядка « 14» попередньої декларації поточного року. Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, в декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року у рядку « 14» - «податкове зобов'язання звітного періоду» позивачем зазначено суму в розмірі 5 889,00 грн.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.