"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21774/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.10.2010р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14.11.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії виходячи із стажу роботи в умовах Крайньої Півночі з 13.08.1979р. по 25.11.1992р. з пільговим обчисленням в порядку, передбаченому п. 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960р. № 148 «Про порядок застосування указу Президіуму ВР СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в умовах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.10.2010р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14.11.2011р., позов задоволено частково, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області щодо перерахунку пенсії виходячи із стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 14.08.1979р. по 14.08.1982р. Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2010р., виходячи із стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 14.08.1979р. по 31.12.1990р., відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960р. № 148 «Про порядок застосування указу Президіуму ВР СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в умовах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Абзацом 1 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. встановлено, що період роботи до 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991р.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів Союзу СРСР від 10.02.1960р. №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" працівникам, які користуються пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них, до 01.03.1960р. зараховується за два роки роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії за старістю, по інвалідності та за вислугу років, а після 01.03.1960р. - за один рік шість місяців при обчислення стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Абзацом 3 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" цього ж Закону встановлено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 13.08.1979р. на підставі наказу № 34-л від 31.08.1979р. був прийнятий на роботу в Якутське МУ - 3 тресту «Північсхідхиммонтаж» слюсарем-монтажником 5 розряду, з 02.01.1975р. переведений в ЯМУ - 3 тресту «Північсхідхиммонтаж» на підставі наказу № 6-л від 28.01.1985р. з 01.01.1985р. по 01.01.1986р. працював в першому Якутському монтажному управлінні тресту «Північсхідхиммонтаж», у зв'язку з реорганізацією переведений у знову створене ЯМУ - 4 тресту «Північсхідхиммонтаж» згідно наказів № 17л від 29.01.1985р. та № 5л від 10.01.1986р. В подальшому ОСОБА_1 з 01.01.1986р. до 25.11.1992р. працював у тому ж ЯМУ - 4 слюсарем-монтажником 5 розряду та згідно наказу № 205л від 03.11.1992р. був звільнений за ст. 31 КЗпП РСФСР за власним бажанням.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт роботи позивача в умовах Крайньої Півночі з 1979 до 1992 рік належним чином підтверджена, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з врахуванням цього періоду.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки даними трудової книжки позивача підтверджено його роботу у спірний період в умовах Крайньої Півночі і додаткового підтвердження окремими трудовими договорами такі обставини не потребують.
Відповідно до частини першої статі 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11.10.2010р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14.11.2011р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман