19 листопада 2013 року м. Київ К/9991/31828/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А1065
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року
у справі № 2а-8099/09/0670
за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі
до Військової частини А1065
про стягнення заборгованості, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року, позов Державної податкової інспекції у м. Житомирі (позивач) до Військової частини А1065 (відповідач) задоволено. Стягнуто з Військової частини А1065 податкову заборгованість в розмірі 1 930,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Військова частина А1065, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено документальну невиїзну перевірку Військової частини А1065 з питання несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за перший - четвертий квартали 2005 року, за результатами якої складено акт № 4516 від 15 грудня 2006 року.
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000051701/0 від 09 січня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 1 703,00 грн., та № 0000061701/0 від 09 січня 2007 року, яким відповідачу визначено штраф у розмірі 227,00 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частин 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у м. Житомирі з позовом до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення № 0000051701/0 від 09 січня 2007 року та № 0000061701/0 від 09 січня 2007 року отримано відповідачем 12 січня 2007 року, а з позовом про стягнення податкової заборгованості позивач звернувся до суду 30 листопада 2009 року, слід погодитись з правовою позицією судових інстанцій про те, що строк звернення до адміністративного суду податковим органом пропущено не було.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як встановлено судами, направлені контролюючим органом на адресу відповідача податкові вимоги, залишились без реагування.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Законом № 2181-III, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з Військової частини А1065 податкової заборгованості в розмірі 1 930,00 грн.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Військової частини А1065 відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.