"19" листопада 2013 р. м. Київ К/800/6580/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Вербицької О.В.
Суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.,
за участю:
секретаря - Горголь І.С.
представника позивача - Ханіної А.Ф.
представника відповідача - Прокопчука О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р.
у справі № 2а-1670/5451/12
за позовом Приватного акціонерного товариства «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром» (далі - позивач, ПАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.08.2012 року № 0001012301/1091, № 0001022301/118, № 0001032301/1092.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. - без змін.
Крім того, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про заміну Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.
Також Кременчуцька ОДПІ 27.03.2013 р. подала до Вищого адміністративного суду України заяву про відмову від касаційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022301/118 від 02.08.2012 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від касаційної скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу у судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. у справі 2а-1670/5451/12 не були оскаржені іншими особами, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості задоволення заяви Кременчуцької ОДПІ про відмову від касаційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022301/118 від 02.08.2012 р. і закриття касаційного провадження у справі в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Кременчуцька ОДПІ провела перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2012 року № 2297/22-4209/31385850.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, пункту 150.1, статті 150, з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 3 158 416 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 542 069 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1 209 220 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 1 307 573 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 99 554 грн. та завищено від'ємне значення оподаткування за 1 кв. 2011 року в сумі 381 394 грн., за 2 кв. 2011 року в сумі 10 729 231 грн., за 3 кв. 2011 року в сумі 6 241 190 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 1 691 974 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 774 650 грн.
На підставі акта перевірки, податковим органом 02.08.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001012301/1091, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 183 304,50 грн. (за основним платежем -3 158 416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -24 888,50 грн.); № 0001032301/1092, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 911 136 грн. (за основним платежем -774 651 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -136 485 грн., № 0001022301/118, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2011 року в сумі 381 394 грн., за 2 кв. 2011 року в сумі 10 729 231 грн., за 3 кв. 2011 року в сумі 6 241 190 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 1 691 974 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В абз. 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.
На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладалися договори поставки нафтопродуктів із ПП «Медпром Капітал», ПП «Нафтатранссервіс», ФОП ОСОБА_7, за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти: дизельне паливо (Евро) марки Е, виду П. Поставка здійснюється на умовах базиса поставки франко-автоцистерна пункт призначення з використанням автомобільного транспорта Постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість товару згідно рахунку-фактури, на умовах 100% попередньої оплати.
На виконання умов вищевказаних договорів, ПП «Медпром Капітал», ПП «Нафтатранссервіс», ОСОБА_7 видано ПАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтервибухпром» податкові та видаткові накладні, паспорти якості, сертифікати відповідності, товарно-транспортні накладні.
Крім того, позивачем укладалися договори купівлі-продажу товарів із ТОВ «Промислова група ДФМ», ПП «Інтерстрой 2011», ТОВ «Еколайф Плюс», ПП «Пасат», ПП «Бетсі».
Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджено податковими та видатковими накладними, подорожніми листами, банківськими виписками.
Також судами встановлено, що придбання позивачем ПММ та ТМЦ здійснено з метою виконання умов договорів, укладених між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», щодо поставки вибухових речовин та на проведення робіт по забивці вибухових свердловин у кар'єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За результатами господарських операцій з Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» були складені акти про переробку компонентів та виготовлення вибухових речовин, акти списання дизельного палива, подорожні листи, акти виконаних робіт тощо.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП «Медпром Капітал», ПП «Нафтатранссервіс», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Промислова група ДФМ», ПП «Інтерстрой 2011», ТОВ «Еколайф Плюс», ПП «Пасат», ПП «Бетсі» мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не були анульовані.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та віднесення вартості товару до валових витрат відповідного періоду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210, 214-215, 218, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
2.Прийняти відмову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від касаційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. у справі 2а-1670/5451/12 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001022301/118 від 02.08.2012 р. і закрити касаційне провадження в цій частині.
3.Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
4.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 р. залишити без змін.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов