06 листопада 2013 року К/800/37254/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Олендера І.Я., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі № 2а-7071/11/0206
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Управління)
про зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Замостянського районного суду міста Вінниці адміністративний позов ОСОБА_4 про здійснення виплати індексації несвоєчасно виплаченої пенсії в частині вимог за період з 1 січня 2007 року по 25 березня 2011 року включно залишено без розгляду.
Постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 19 грудня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.
Зобов'язано Управління виплатити індексацію на суму несвоєчасно виплаченої пенсії ОСОБА_4 за період з січня 2008 року по червень 2011 року в сумі 14 982,42 грн.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено.
Абзац 2 резолютивної частини постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2011 року викладено в наступній редакції: «Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити індексацію на суму несвоєчасно виплаченої пенсії ОСОБА_4 за період з січня 2008 року по червень 2011 року».
В решті постанову залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою Замостянського районного суду міста Вінниці від 10 квітня 2007 року у справі № 2-а-1392/07 Управління зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», виходячи з розміру 50% грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 1239,32 грн. та зобов'язано відповідача проводити подальше нарахування та виплату пенсій в зазначених розмірах.
Дана постанова набрала законної сили. Однак, перерахунок пенсії позивача і проведення доплати донарахованої частки пенсії за період з 2 січня 2007 року по квітень 2011 року здійснено відповідачем більш як через чотири роки, у квітні 2011 року.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити індексацію на суму несвоєчасно виплаченої пенсії, суди виходили з того, що Управлінням протягом тривалого періоду часу не було виконано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 квітня 2007 року про донарахування ОСОБА_4 розміру пенсії та її доплату, чим завдано позивачу матеріальну шкоду.
У відповідності до преамбули Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) встановлено що цей закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно статті 2 Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 6 Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів.
Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінетом Міністрів України 17 липня 2003 року прийнято постанову № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
В пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто виплати мають проводитись на постійній основі.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, відповідач повинен був систематично та своєчасно здійснювати виплату пенсії.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача виплати індексацію на суму доплати до пенсії у зв'язку із затримкою виконання рішення суду.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, судами при розгляді даної справи по суті не було взято до уваги, що ухвалою Замостянського районного суду міста Вінниці адміністративний позов ОСОБА_4 про здійснення виплати індексації несвоєчасно виплаченої пенсії в частині вимог за період з 1 січня 2007 року по 25 березня 2011 року включно залишено без розгляду, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги позивача за період з 26 березня 2011 року по червень 2011 року.
Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду є помилковим тільки в частині визначення періоду здійснення виплати індексації несвоєчасно виплаченої позивачу пенсії за рішенням суду, то відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасувати.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2011 року змінити.
Абзац другий резолютивної частини постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2011 року викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Вінницькій області нарахувати та виплатити індексацію на суму несвоєчасно виплаченої пенсії ОСОБА_4 за період з 26 березня 2011 року по червень 2011 року».
В іншій частині постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Олендер І.Я.
Рецебуринський Ю.Й.