"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/96340/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Жидачівського районного суду Львівської області, судді Сидорака Богдана Григоровича про визнання дій та бездіяльності неправомірними, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Жидачівського районного суду Львівської області, Сидорака Богдана Григоровича про визнання дій та бездіяльності неправомірними.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Жидачівського районного суду Львівської області з позовними вимогами про визнання дій неправомірними те бездіяльності неправомірними, які обґрунтовує тим, що ухвалами судді Жидачівського районного суду Львівської області Сидорака Б.Г. було відмовлено у відкритті провадження за адміністративними позовами до Голови Служби безпеки України про усунення перешкод у наданні правової допомоги та зобов'язанні надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи. Тобто позивачем фактично оскаржується бездіяльність судді, яка пов'язана із здійсненням правосуддя.
Відповідно до статтей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Крім того, згідно із статтею 55 Конституції України та роз'ясненнями, викладеними Верховним Судом України в пунктах 1, 4 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян», до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.
Перевірка процесуальної діяльності судді в іншій спосіб, ніж шляхом оскарження судових рішень в інстанційному порядку, є неприпустимою та такою, що порушує встановлені в державі принципи правосуддя.
Отже, порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий.
Таким чином, закриваючі провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інтонації, дійшов правильного висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до неправильного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Жидачівського районного суду Львівської області, судді Сидорака Богдана Григоровича про визнання дій та бездіяльності неправомірними - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко