05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/23792/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року
у справі № 2-а-5/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком-комплекс»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком-комплекс» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000751800/0 від 09 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Телеком-комплекс» сплачені судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Телеком-комплекс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс», за квітень 2010 року та червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 7027/18-010/32870361 від 30 листопада 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751800/0 від 09 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96 891,00 грн. (64 594,00 грн. - основний платіж, 32 297,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Техенергоресурс», з підстав нікчемності договорів № 1-ТЕХ-ТМ/10 від 22 березня 2010 року та № 2-ТЕХ-ГП/10 від 12 квітня 2010 року, укладених між ТОВ «Телеком-комплекс» та вказаним контрагентом.
Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на невизнання органом державної податкової служби за місцем реєстрації Приватного підприємства «Елітпромстандарт» (одного з постачальників ТОВ «Техенергоресурс» в охоплений перевіркою період) поданих ним декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року та червень 2010 року.
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Техенергоресурс» пусконалагоджувальних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.
Фактичне виконання укладених між ТОВ «Телеком-комплекс» та ТОВ «Техенергоресурс» договорів № 1-ТЕХ-ТМ/10 від 22 березня 2010 року та № 2-ТЕХ-ГП/10 від 12 квітня 2010 року підтверджується дослідженими судовими інстанціями належним чином складеними актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, а також не заперечується відповідачем.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).
Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час проведення документальної перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку в охоплений перевіркою період, а всі висновки щодо порушення ТОВ «Телеком-комплекс» податкової дисципліни, викладені в акті, ґрунтуються виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, які, в свою чергу, не можуть бути підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.