11.11.2013
Справа № 522/13320/13
Провадження № 2/522/8594/13
11 листопада 2013 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення додаткової вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ДСК «ЧМП» та просить стягнути з відповідача на її користь додаткову вихідну допомогу за колективним договором в розмірі 12 686, 48 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 5 573, 12 грн., а також маральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з 05 липня 2007 року вона працювала в ДСК «ЧМП» на посаді інженера ділянки електрогосподарства Служби технічної експлуатації. 14 січня 2013 року вона була звільнена з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв'язку зі скороченням штату працівників. Однак в день звільнення їй не виплатили належні кошти, а саме: заробітну плату за грудень місяць 2012 року та січень місяць 2013 року, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України), у загальному розмірі - 3 750, 19 грн. Зазначені кошти були їй сплачені відповідачем лише 27 червня 2013 року відповідно до судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013 року. Тому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 15 січня 2013 року по 27 червня 2013 рік у розмірі 5 573, 12 грн. Також при звільненні ОСОБА_1 не була сплачена додаткова вихідна допомога, яка передбачена п. 9.4.1. Колективного договору, у розмірі - 12 686, 48 грн.
Також позивачка вказує, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що дії відповідача були направлені на приниження честі, гідності та ділової репутації. Все це призвело до душевних хвилювань та переживань. Завдану їй моральну шкоду за затримку розрахунку оцінює у розмірі 10 000 грн.
Представник позивачки у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнала частково, не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми додаткової вихідної допомоги за колективним договором у розмірі 1 222, 35 грн., а також суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак лише за період з 15 січня 2013 року по 28 березня 2013 рік у розмірі 2 956, 20 грн. В задоволенні решти позовних вимог просила суд відмовити.
Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши доводи учасників процесу суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 05 липня 2007 року працювала в ДСК «ЧМП» на різних посадах, зокрема з 01 листопада 2011 року на посаді провідного інженера ділянки електрогосподарства Служби технічної експлуатації (а.с. 5-6).
Наказом №25-л від 14 січня 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників (а.с. 4).
Вказаний наказ був виданий на підставі наказу ДСК «ЧМП» №67 від 09 листопада 2012 року, попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення - протоколу №10 від 28 грудня 2012 року, а також у зв'язку з закінченням строку попередження про звільнення.
Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В день звільнення позивачці не виплатили належні кошти, а саме: заробітну плату за грудень місяць 2012 року та січень місяць 2013 року, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Однак, судом також встановлено, що 28 березня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ, яким стягнуто з ДСК «ЧМП» на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати у розмірі 3 750, 19 грн. (а.с. 33).
Грошові кошти у розмірі 2 680, 95 грн. були перераховані на рахунок позивачки 27 червня 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №1108, наявним в матеріалах справи (а.с. 32).
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, у відповідності до ст. 117 КЗпП України на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 15 січня 2013 року по 28 березня 2013 рік, тобто по день винесення судового наказу, у розмірі 2 956, 20 грн. з розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 56, 85 грн., що підтверджується довідкою ДСК «ЧМП», наданою до суду представником відповідача.
Щодо стягнення з ДСК «ЧМП» додаткової вихідної допомоги, яка передбачена п. 9.4.1. Колективного договору, у розмірі - 12 686, 48 грн, то суд дійшов до слідуючого.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнів відповідно до законів. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
Пунктом 9.4.1. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДСК «ЧМП» на 2005-2007 роки, що діє на теперішній час, всім працівникам ДСК «ЧМП» при звільненні передбачено виплату додаткової вихідної допомоги в розмірі дванадцятимісячного середнього заробітку працівника, якого звільнили. Виплату провадити в першочерговому порядку (а.с. 8).
Крім того, як вбачається з наданих суду копій наказів про звільнення та платіжних доручень, при звільненні працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ДСК «ЧМП» у 2008 - 2011 роках, їм було сплачено додаткову вихідну допомогу в розмірі дванадцятимісячного середнього заробітку, як це передбачено пунктом 9.4.1. колективного договору.
Тому вищенаведене спростовує доводи представника відповідача про те, що стягненню на користь ОСОБА_1 в якості додаткової вихідної допомоги за колективним договором підлягає лише один середній заробіток у розмірі 1 222, 35 грн.
Оскільки відповідачем, в порушення пункту 9.4.1. колективного договору, при звільненні ОСОБА_1 не було сплачено додаткову вихідну допомогу у розмірі дванадцятимісячного середнього заробітку, що становить 12 686, 48 грн., тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.
Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.02.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надала ніяких доказів причинно- наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та її моральними стражданнями.
Тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково у сумі 500, 00 грн.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як вказує ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», а саме за подання позову про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають з трудових правовідносин, суд вирішив стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 229, 40 грн.
Таким чином, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовник вимог ОСОБА_1
Керуючись п. 9 Постанови від 31.02.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 23 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 14 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, ч. 4 ст. 174, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Повні вимоги ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення додаткової вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 додаткової вихідної допомоги за колективним договором у розмірі 12 686 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.
Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2013 року по 28 березня 2013 рік у розмірі 2 956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 20 коп.
Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» в дохід держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.Б. Свячена