"18" листопада 2013 р.Справа № 15/168-09-5919
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
за участю представників:
від позивача (стягувача) - не з'явився,
від відповідача (боржника - скаржника) - Нестеренко О.М.,
від Відділу примусового виконання рішень - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-402/13 від 31.10.2013 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/168-09-5919 за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бочковар Марта Сергіївна, Новацька Ірина Сидорівна, Усаченко Тетяна Юріївна та Ярмолін Валерій Валерійович, про стягнення 6977399,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В засіданні суду 14.11.2013 р. оголошувалась перерва до 18.11.2013 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" про стягнення 6977947,97 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2009 р. порушено провадження у справі № 15/168-09-5919 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 18.01.2010 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Бочковар Марти Сергіївни, Новацької Ірини Сидорівні, Усаченко Тетяни Юріївни та Ярмоліна Валерія Валерійовича, яким позивачем був виданий кредит за кредитними договорами, згідно яких виникла спірна заборгованість.
До того ж, як встановлено в ході розгляду справи, підставою для звернення Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії до суду з даним позовом є саме невиконання Бочковар Мартою Сергіївною, Новацькою Іриною Сидорівною, Усаченко Тетяною Юріївною та Ярмоліним Валерієм Валерійовичем зобов'язань за договорами невідновлювальної кредитної лінії № 670/11-301, № 670/10-301, № 670/09-301 і № 670/13-301, укладеними з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2010 р. до участі у справі № 15/168-09-5919 залучено Бочковар Марту Сергіївну, Новацьку Ірину Сидорівну, Усаченко Тетяну Юріївну та Ярмоліна Валерія Валерійовича в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача та розгляд справи відкладено на 05.02.2010 р.
В засіданні суду позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості Усаченко Тетяни Юріївни, яка складає 1703374,04 грн., у зв'язку з чим заявлена до стягнення загальна сума заборгованості становить 6977399,78 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 було задоволено позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" та стягнуто на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю.
20.04.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 22.02.2010 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.
31.10.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Буковина" (боржником) було подано до господарського суду Одеської області скаргу на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на незаконність дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919. В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що строк пред'явлення вказаного наказу суду закінчився 01.04.2011 році, а відтак державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження. Крім того, скаржник зазначає, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі № 522/13262/13 було накладено арешт на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" та заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. При цьому скаржником разом зі скаргою подано заяву про відновлення пропущеного строку на подачу скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2013 р. по справі № 15/168-09-5919 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та призначено розгляд скарги в засіданні суду.
Позивач (стягувач) проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у відзиві на скаргу (а.с. 148-149 т. 2).
Відділ примусового виконання рішень відзив на скаргу відповідача (боржника) не надав.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, господарський суд зазначає наступне.
Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Як з'ясовано судом, представником позивача (стягувача) - ПАТ „Укрсоцбанк" було пред'явлено Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області до виконання наказ господарського суду Одеської області у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. щодо стягнуто на користь стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буковина" заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/09-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1703374,04 грн.; заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/10-301 від 14.02.2007 р. в сумі 2142399,45 грн.; заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/11-301 від 14.02.2007 р. в сумі 1795480,11 грн., заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 670/13-301 від 22.02.2007 р. в сумі 1336146,18 грн. шляхом звернення стягнення на майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку „Буковина" (район „Центральний"), вул. Приморська, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", та земельну ділянку загальною площею 0,3672 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, 1, Центральний район, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина", які перебувають в іпотеці АКБ „Укрсоцбанк" на умовах іпотечних договорів від 15.02.2007 року р№ 499, від 15.02.2007 р. р№ 500, від 15.02.2007 р. р№ 501, від 22.02.2007 р. р№ 580, посвідчених приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2013 року державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р., в п. 2 якої боржнику надано можливість самостійно виконати вимоги рішення у 7-денний термін з моменту винесення постанови.
Не погоджуючись з винесення вказаної постанови державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління, ТОВ „Буковина", яке є боржником у вказаному виконавчому провадженні, звернулось до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які полягають у відкритті виконавчого провадження № 39995190 шляхом винесення вищевказаної постанови від 30.09.2013 р. на виконання наказу господарського суду № 15/168-09-5919.
В ч. 5, 6 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження". Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Так, в ході розгляду скарги було з'ясовано, що копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження було отримано боржником (скаржником) 11.10.2013 р. В свою чергу з огляду на зазначене та враховуючи звернення скаржника до суду зі скаргою 31.10.2013 р., суд вважає, що скаржником було пропущено встановлений ч. 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження вказаної постанови.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Як зазначено в п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. і доповн.), встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
Також згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону України „По виконавче провадження" № 606-XIV, ст. 121-2 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Наразі в обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку для подачі скарги скаржник в заяві про відновлення такого строку вказує, що 15.10.2013 р. ТОВ „Буковина" було подано скаргу на неправомірні дії державного виконавця, однак ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2013 р. скаргу було повернуто без розгляду з підстав ненадання доказів направлення копії скарги стягувачу та ДВС.
Так, вперше скаргу на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. скаржником було подано до суду у встановлений частиною першою статті 121-2 ГПК України десятиденний строк.
Приймаючи до уваги те, що ТОВ „Буковина" упродовж незначного часу усунуті недоліки, які були підставою для повернення первісно поданої скарги, та повторно подано належним чином оформлену скаргу разом із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку, суд вважає, що є підстави для відновлення пропущеного скаржником строку на звернення до суду зі скаргою.
Разом з тим стосовно доводів про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу суду до виконання, суд зазначає наступне.
На момент видачі господарським судом наказу у справі № 15/168-09-5919, тобто 20.04.2010 р., діяли положення ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження", які визначали строк пред'явлення виконавчого документа на виконання рішення господарського суду - протягом трьох років, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Так, з урахуванням вказаних положень Закону України „Про виконавче провадження" строк для пред'явлення вищевказаного наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. був встановлений по 01.04.2013 р.
Як з'ясовано судом, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП № 33550636 з виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 у відношенні боржника ТОВ „Буковина" про стягнення з останнього кредиторської заборгованості шляхом звернення стягнення на цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Буковина".
Однак, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., якою задоволено заяву ТОВ „Буковина" про забезпечення позову, було накладено арешт на цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" загальною площею 1162,50 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,3672 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район, вул. Приморська, та цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Буковина-1" загальною площею 1305,8 кв.м, розташований на земельній ділянці 11670 кв.м за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільрада; а також на час розгляду справи заборонено проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.
З огляду на вказані обставини, 13.06.2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про повернення виконавчого документа, згідно з якою наказ господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 був повернутий стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження".
Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Між тим, як передбачено ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Отже, виходячи з вище наведеного, суд доходить до висновку, що строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919 не сплинув, оскільки він переривався пред'явленням цього наказу до виконання, тому вказаний наказ суду може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його повернення згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження".
В свою чергу, враховуючи вказані обставини, суд вважає безпідставними доводи скаржника про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу суду до виконання.
Між тим, як встановлено судом, на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. діяла заборона на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з примусового виконання вказаного наказу господарського суду, встановлена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/13262/13 від 29.05.2013 р., яка на день розгляду скарги є чинною.
За приписами ч. 2 ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Отже, здійснення державним виконавцем виконавчих дій з відкриття виконавчого провадження ВП № 39995190 з виконання вищезазначеного наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р. щодо звернення стягнення на майно боржника - майновий комплекс бази відпочинку „Буковина" за умови накладення арешту на вказаний майновий комплекс та чинної заборони Відділу примусового виконання рішень проводити виконавчі дії згідно з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі №522/13262/13, є суттєвим порушенням чинного законодавства.
Доводи стягувача про те, що виконавче провадження, в межах якого була проведена оскаржувана у Приморському районному суді м. Одеси оцінка, вже не існує, та виконавчий документ по вказаному виконавчому провадженню повернуто стягувачу 13.06.2013 р., до уваги суду не приймаються з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2013 р. у справі № 522/13262/13, яка не містить вказівок щодо конкретного виконавчого провадження. Більш того, як було зазначено скаржником під час розгляду скарги, розгляд справи № 522/13262/13 в Приморському районному суді м. Одеси на теперішній час триває. В свою чергу зазначене не спростовує доводів скаржника про наявність на момент відкриття виконавчого провадження № 39995190 заборони на проведення Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчих дій з виконання наказу господарського суду № 15/168-09-5919 від 20.04.2010 р.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Так, з врахуванням наявності на момент відкриття 30.09.2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконавчого провадження № 39995190 судової ухвали у справі № 522/1326/13 від 20.05.2013 р. про заборону на проведення виконавчих дій та накладення арешту на цілісний майновий комплекс, на який звернуто стягнення, суд вважає неправомірними такі дії державного виконавця з відкриття вказаного виконавчого провадження.
Згідно підпункту 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121-2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.
У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги скаржника щодо визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з відкриття вищевказаного виконавчого провадження № 39995190 шляхом винесення постанови від 20.09.2013 р.
Керуючись ст. 53, ст. 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відновити Товариству з обмеженою відповідальністю „Буковина" строк для оскарження дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з відкриття виконавчого провадження № 39995190 по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 15/168-09-5919.
2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39995190 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 року у справі № 15/168-09-5919.
Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її винесення.
Суддя Петров В.С.