10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"20" листопада 2013 р. Справа № 817/2982/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
при секретарі Зеліковій О.В. ,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представника на підставі угоди;
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" жовтня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу Державтоінспекцї Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2013 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, позивач у справі, вважаючи відмову у задоволенні позову неправомірною, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та ухвалити нове рішення, у якому задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач посилається, зокрема на неправильне трактування судом першої інстанції змісту п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, оскільки даним пунктом встановлений вичерпний перелік підстав реєстрації транспортних засобів, як то: придбання, отримання, ввезення, митне оформлення, тобто ця норма регулює лише первинну реєстрацію транспортних засобів .
Відповідач в судове засідання не з"явився, хоч був повідомлений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення; заявив клопотання про розгляд скарги без участі його представника.
Згідно з ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій протиправними щодо відмови у безоплатній перереєстрації автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1) та зобов'язання вчинення дій щодо переоформлення даного автомобіля відповідно до довідки Головного управління соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 22.01.2013 №01-18-05/120.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно та неправомірно відмовлено ОСОБА_5 у безоплатній перереєстрації вказаного автомобіля, який був ввезений на митну територію України як гуманітарна допомога та безкоштовно переданий Головним управлінням праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації покійному ОСОБА_6 як інваліду ІІІ групи.
З приводу позовних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була членом сім'ї інваліда ІІІ групи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 55 років. На день його смерті позивач постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 (а.а.с.9-11).
Як вбачається із справи, 29.07.2005 ОСОБА_6 як інвалід ІІІ групи за посередництва Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації був забезпечений автомобілем марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), 1995 року випуску, з об'ємом двигуна 1781см.куб., що ввезений на митну територію України як гуманітарна допомога.
20.05.2006 автомобіль марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), був зареєстрований за ОСОБА_6 без права продажу і дарування іншій особі, з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_6, досягнувши повноліття, позивач звернулася до ВДАІ УМВСУ в Рівненській області з дозволом від Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо зняття з обліку для здійснення перереєстрації автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1) на своє ім'я (а.а.с.17-19).
Листом від 16.08.2013 №35/4-4623 ВДАІ УМВСУ в Рівненській області було повідомлено позивача про відмову перереєструвати даний автомобіль без сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля (а.с.20).
Апеляційний суд, погодившись із судом попередньої інстанції, вважає таку відмову законною, враховуючи таке.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №999, чинного на момент одержання померлим ОСОБА_6 автомобіля, встановлено, що безплатне забезпечення інвалідів автомобілями або продаж їх на пільгових умовах провадиться Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі. Після закінчення зазначеного терміну інвалід може користуватися цим автомобілем до одержання нового.
Колегія суддів погоджується з позицією суду попередньої інстанції про те, що правовий аналіз зазначеної норми у взаємозв'язку зі змістом ст.ст.316, 317, 319 ЦК України дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_6 не набув права власності на даний транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), а відтак, автомобіль у нього перебував лише на праві користування.
Порядок від 8 вересня 1997 року був затверджений у зв'язку з прийняттям Законів України від 22 грудня 1995 року № 488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року № 230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змін, з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів та спрямований на захист інтересів інвалідів.
Згідно з п. 37 Порядку від 8 вересня 1997 року в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
На момент смерті ОСОБА_6 Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 №999, втратив чинність, відповідні правовідносини врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, а саме: розділом "Забезпечення інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою" Порядку №999.
Судова колегія наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до п. 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У даній справі такою подією (фактом) є смерть інваліда.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Частиною 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Порядок від 8 вересня 1997 року, був визнаний таким, що втратив чинність Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року.
Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда в його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому надавався автомобіль як гуманітарна допомога.
У справі, що розглядається, таким нормативно-правовим актом є Порядок від 19 липня 2006 року, відповідно до п. 41 якого у редакції, чинній на час смерті позивача, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Отже, ураховуючи, що права та обов'язки у членів сім'ї інваліда щодо спірного автомобіля, виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення інваліда автомобілем, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок від 19 липня 2006 року (аналогічною є позиція Верховного Суду України в його постанові від 07.11.2012 в аналогічній справі).
Відповідно до абз.7 п.41 розділу "Забезпечення інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою" Порядку №999 після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Контроль за дотриманням зазначеного строку здійснюється головним управлінням соціального захисту чи управлінням виконавчої дирекції.
Згідно зі ст.11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" №1192-XIV (у редакції, чинній на день смерті інваліда ОСОБА_6.), після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 володів автомобілем марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1), з 29.07.2005 до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто менше 10 років.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Абзацом 13 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Пунктами 30.1, 30.2 ст.30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
На момент розгляду справи судом першої інстанції позивачем не надано доказів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), або доказів щодо звільнення її від сплати таких платежів (податкова пільга).
Відтак, як правильно вказав Рівненський окружний адміністративний суд, відповідач, приймаючи рішення щодо відмови у безоплатній перереєстрації автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Passat", д.р.н.НОМЕР_2 (номер кузова НОМЕР_1) на ім'я ОСОБА_5 діяв відповідно до чинного законодавства України та в межах визначених ним повноважень.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, регулює лише первинну реєстрацію транспортних засобів, оскільки вони є помилковими.
Щодо посилань позивача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у справі №2а/1770/4039/2012, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, однією з підстав для звільнення від доказування є судове рішення, що набрало законної сили, у якому беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія наголошує, що в даному випадку відсутні правові підстави стверджувати про наявність судового рішення, у якому брали участь ті самі особи (у справі №2а/1770/4039/2012 інший суб"єктний склад).
Крім того, відсутні також підстави й стверджувати, що є судове рішення, у якому брала участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у справі №2а/1770/4039/2012 не встановлювались обставини, які не повинні (як вважає позивач) доказуватись при розгляді справи №817/2982/13-а. Суд виклав певні правові висновки.
Таким чином, на думку колегії суддів, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у справі №2а/1770/4039/2012 не є підставою для звільнення від доказування при розгляді справи №817/2982/13-а в розумінні ч.1 ст.72 КАС України.
За таких обставин постанова від 23.11.2012 не може бути прийнята до уваги.
Інші доводи скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції, який дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Підсумовуючи вищенаведене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" жовтня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко
Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "20" листопада 2013 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - поз. ОСОБА_5 АДРЕСА_1
3- відп. Відділ Державтоінспекцї Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вул.С.Бандери,14-а,м.Рівне,33000
4 - представнику позивача