Справа № 500/5689/13-к
Провадження № 1-кп/500/305/13
21 листопада 2013 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючий - суддя Волкова Ю.Р.,
при секретарі - Кріпакової К.Т.,
за участю прокурора - Івахів М.В., Воробйової І.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
потерпілої - ОСОБА_3,
представника потерпілого - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170150002936 від 06 липня 2013 року відносно
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бендери, республіки Молдова, громадянина України, росіянина, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого, запобіжний захід - не обирався
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.2 КК України,
В період з 10 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року, приблизно о 10 годині ОСОБА_1, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу увійшов у приміщення гаражу, де з тумбочки таємно викрав вагові гирі (одну гирю вагою 100 гр. вартістю 25 гривень, три гирі вагою 500 гр. вартістю 40 гривень кожна, п'ять гир вагою 1 кг. вартістю 45 гривень кожна, три гирі вагою 2 кг. вартістю 50 гривень кожна), які належать ОСОБА_5. Крім того, ОСОБА_1, діючи з єдиним умислом, спрямованим на таємне викрадення майна ОСОБА_6, за два прийоми таємно викрав з території домоволодіння металобрухт загальною масою 80 кг. на загальну суму 136 гривень, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 656 гривень, після чого з місця злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Також, на початку травня 2013 року, приблизно о 15 годині ОСОБА_1, знаходячись на кінцевій зупинці 1 маршруту, розташованої по вул. Комсомольській в м. Ізмаїл Одеської області, умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав мобільний телефон марки «Самсунг» вартістю 200 гривень з сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, які належать ОСОБА_3, тим самим заподіявши їй матеріальну шкоду на загальну суму 225 гривень, після чого з місця злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
06 липня 2013 року ОСОБА_1, в нічний час, знаходячись на перехресті вулиць Жовтнева та Гагаріна в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, умисно, з корисливих мотивів, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, побачивши на землі мобільний телефон марки «Нокіа 1661-2» вартістю 205 гривень та гроші в сумі 55 гривень, які належать ОСОБА_7, достовірно знаючи, що вказане майно потерпілий загубив в ході бійки, яка відбулась напередодні, таємно викрав вказані мобільний телефон та гроші, тим самим заподіявши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 260 гривень, після чого з місця злочину з викраденим зник та розпорядився ним на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явлених йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що злочини він вчинив при вище описаних обставинах. Мобільний телефон, який він вкрав у ОСОБА_3 він повернув останній. Іншим майном він розпорядився на свій розсуд. В скоєному він щиро кається.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавал сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона разом з ОСОБА_1 відпочивала на березі річки. Коли повернулася до дому, то побачила, що не має телефону. Вона подумала, що загубила телефон. Пізніше від працівників міліції вона дізналася, що телефон вкрав ОСОБА_1 Телефон їй повернуто. Матеріальних претензій до ОСОБА_1 вона не має.
Таким чином, суд вважає, що зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 в пред'явленому йому звинуваченні повністю доведена.
Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив:
· таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку - злочин, передбачений ст. 185 ч. 1 КК України;
· таємне викрадення чужого майна, скоєний повторно, тобто крадіжку - злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання суд, відповідно до ст.ст. 65 - 67 КК України враховує характер і міру громадської небезпеки вчинених злочинів, дані, які характеризують особу винного, обставини, які обтяжують і пом'якшувальні покарання.
Обставин, які б згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом встановлено не було.
До обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить повне визнання своєї провини обвинуваченим, щире розкаяння в скоєнні злочину, сприяння в його розкритті, часткове відшкодування матеріального збитку.
З урахуванням усіх обставин справи, особи обвинуваченого, відсутністю тяжких наслідків вчиненого ним правопорушення, керуючись вимогами карного закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбуття покарання з випробувальним терміном.
Керуючись ст. ст. 369 -371, 373 -375 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання:
· за ст. 185 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік;
· за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
Згідно ст.ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинання менш тяжкого покарання тяжчим і остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши випробувальний термін один рік.
Запобіжний захід до набирання законної сили вироку відносно ОСОБА_1 не обирати.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд впродовж 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той же термін з дня вручення йому копії вироку.
Суддя: Ю. Р. Волков