Справа №784/631/13 14.11.2013 14.11.2013 14.11.2013
Провадження №22-ц/784/856/13
Провадження № 22ц/784/856/2013 Головуючий у першій інстанції: Шикеря І.А.
категорія 21 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
14 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Белевері В.А.,
за участю: позивача ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 січня 2013 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договору купівлі-продажу та заповіту,
В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та заповіту.
Позивач зазначав, що його батькові ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. 30 березня 2006 року останній продав вказаний будинок ОСОБА_4 Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2006 року вказаний договір купівлі-продажу був визнаний частково недійсним, а за ним визнано право власності на ? частину будинку в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_8 При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, йому стало відомо, що 16 березня 2007 року його батько також склав заповіт, яким заповів ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,33 га в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Посилаючись на те, що батько з 2000 року страждав психічним розладом здоров'я та на час укладення вказаних правочинів не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, позивач просив визнати недійсними зазначені заповіт та договір купівлі-продажу ? частини спірного будинку, а сторони повернути в первісне положення.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 січня 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення спірних договору купівлі-продажу та заповіту.
Проте до таких висновків суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визнаючи недійсними як договір купівлі-продажу так і заповіт, суд першої інстанції виходив з копії акта амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 29 жовтня 2009 року, яка проводилась по іншій цивільній справі, і в якій досліджувався лише момент укладення вказаного договору купівлі-продажу. По даній справі судово-психіатрична експертиза не призначалась. Досліджень з приводу можливості ОСОБА_7 розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент укладення заповіту, судом не проводилось.
При цьому, суд визнав недоцільним проведення посмертної судово-психіатрічної експертизи по даній справі, вважаючи, що висновок від 29 жовтня 2009 року відповідає обставинам справи.
Крім того, суд взагалі не навів жодних доводів недійсності спірного заповіту.
Враховуючи викладене, рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів дійшла наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2006 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_4 належний йому житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2006 року вказаний договір купівлі-продажу був визнаний частково недійсним, а за ним визнано право власності на ? частину вказаного будинку в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_8
16 березня 2007 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу посвідчено заповіт, за яким ОСОБА_7 заповів ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 6,33 га в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Син ОСОБА_7 - ОСОБА_3 поставив питання про визнання вказаного договору та заповіту недійсними за правилами ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи, тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (Постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року по справі № 6-9цс12).
Як вбачається з акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 518 від 25 вересня 2013 року, ОСОБА_7 в момент укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу 30 березня 2006 року, а також оформлення заповіту 16 березня 2007 року виявляв ознаки не різко вираженого органічного розладу особистості внаслідок церебрального атеросклерозу, але міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 126-166).
Такого висновку експерти дійшли дослідивши медичні документи, матеріали даної справи та іншою цивільної справи, а також пояснення свідків. При цьому експерти проаналізували як частину матеріалів, в яких йдеться про наявність у ОСОБА_7 в період підписання документів тяжкого психічного розладу - слабоумства з психотичними синдромами, так і матеріали, які не підтверджують психотичні розлади у підекспертного в спірний період.
Зокрема, аналізуючи медичні документи експерти зазначили, що в період з 2001 року по квітень 2005 року є опис психотичної галюцинаторно-маячної симптоматики. В 2006 році психотичної симптоматики вже не описується. Немає й інших відомостей про те, що в 2006-2007 роках у ОСОБА_7 були психотичні розлади. При цьому експерти висловили критичне ставлення до запису в епікрізі № 58 до історії хвороби ОСОБА_7 від 21 червня 2006 року про наявність у пацієнта дементного синдрому, а також до записів лікаря-психіатра ОСОБА_9, зроблені 30 квітня 2006 року та 28 березня 2007 року. При цьому експерти зазначили про відсутність в епікрізі опису проявів дементного синдрому, а вказівка в епікрізі скарг пацієнта на зниження пам'яті говорить про збереження в нього критики до свого стану. Записи лікаря від 30 квітня 2006 року не містить опису галюцинаторно-маячних розладів. До того ж, пацієнт оглянутий в гострий період черепно-мозкової травми.
Крім того, експерти вказали, що у ОСОБА_7 дійсно був виявлений церебральний атеросклероз, який міг стати причиною розвитку деменції. Однак частина матеріалів цивільної справи суперечать висновку про наявність у ОСОБА_7 в 2006-2007 роках деменції. Зокрема, останній особисто приймав участь восени 2006 року та восени 2008 року в судових засіданнях по цивільних справах за позовами ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу недійсним. При цьому ОСОБА_7 по дискусійним питанням мав свою позицію, чітко та ясно її викладав, достатньо детально відтворював події минулого, розкрив свої взаємовідносини з ОСОБА_3 Такі дії ОСОБА_7 недоступні слабоумній особистості та суперечать опису синдрому деменції.
Водночас, досліджуючи пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які вказували на прояви у ОСОБА_7 алкоголізму, агресії, зниження пам'яті, емоційні розлади, експерти зазначили, що такі симптоми підтверджують наявність у підекспертного не різко вираженого органічного розладу особистості.
При цьому експерти роблять основний висновок про те, що в березні 2006 року та березні 2007 року ОСОБА_7 не виявляв ознак деменції. В цей період в нього виявлялось не різко виражений органічний розлад особистості (психоорганічного синдрому) внаслідок церебрального атеросклерозу. Даний розлад не відноситься до тяжких та не позбавляє особистість здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Отже, вказаний висновок експертизи є обґрунтованим, він узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема, медичними документами, а тому колегія суддів вважає необхідним покласти в основу рішення саме даний висновок.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при укладенні ОСОБА_7 договору купівлі-продажу 30 березня 2006 року, а також складенні заповіту на користь ОСОБА_4 16 березня 2007 року, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки зібрані у справі докази не свідчать про те, що в момент складення заповіту він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
За таких обставин, позов ОСОБА_3 про визнання недійсними вказаних договору купівлі-продажу та заповіту задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та заповіту відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: