12.11.2013 ЄУН 389/4506/13-а
Провадження №2-а/389/170/13
12 листопада 2013 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Українського В.В.
при секретарі Гриценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суд
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області, в якому просить: визнати дії відповідача щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання - неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді, починаючи з 1 січня 2012 року і по день фактичного виконання рішення та виплатити різницю як заборгованість, а в подальшому, при зміні заробітної плати відповідно працюючого судді апеляційного суду Кіровоградської області здійснювати перерахунок щомісячного грошового утримання і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від суми заробітної плати працюючого судді; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він відповідно до Постанови Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2762-VI вийшов у відставку та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Знам'янці та Знам'янському районі, отримує щомісячне довічне грошове утримання. Натомість, з огляду на підвищення заробітної плати працюючого судді, позивач вважає наявними підстави для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді. Свою позицію мотивує наявністю рішення Конституційного суду України від 03 червня 2013 року, ухваленого у справі №3-рп/2-13.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги , просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача позов не визнав , просив суд відмовити в позові з урахуванням заперечень.
Представником відповідача подано до суду письмові заперечення, в яких позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки Управління Пенсійного фонду України в м .Знам'янці та Знам'янському районі вважає відсутніми підстави для здійснення перерахунку з огляду на те, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ не передбачає право інших суддів у відставці, окрім суддів Конституційного суду України, на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 , згідно Постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VІ звільнений з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у відставку.
Згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України "Про статус суддів" та Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Згідно п.4 ст.43 закону України "Про статус суддів" (який діяв до 30.07.2010р.) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка (стаття) набрала чинності 30 липня 2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Норми вказаних статей, що діяли у різний проміжок часу, визначають, що даний вид соціального забезпечення судді у відставці виплачується щомісячно та залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, тому на момент виходу у відставку держава гарантувала позивачеві отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, передбачено частиною третьою статті 138 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-V максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві перехідні положення названого Закону України № 3668-VI від 8 липня 2011 року передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний суд України в своєму рішенні від 03 червня 2013 року по справі №3-рп/2-13 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), вказав, підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України, а саме частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".
Оскільки предметом спору є право позивача на перерахунок (розрахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, посилання Управління Пенсійного фонду на те, що проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, судом не беруться до уваги, з огляду на викладене вище.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч.2 ст.43 Закону України "Про статус суддів", що була чинною на час призначення йому довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає, що відповідач мав здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.138 Закону № 2453 з метою приведення розміру такого утримання у відповідність з розміром утримання судді, що працює на відповідній посаді. Отже, дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачеві перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправними.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90% від заробітку в розмірі 7 832,01 грн., з наступних складових:
- оклад - 2822,00 грн.;
- надбавка за кваліфікаційний клас - 375,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (40% відсотків) - 1278,80 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливої роботи (50%) - 1278,80 грн.;
- премія - 2947, 63 грн (а.с.12,13).
У відповідності до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В справі "Сук проти України" Європейський суд зазначив, що виплата грошового забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об'єктивну умову - належність до відповідного статусу, як то, в даному випадку, до статусу судді у відставці. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається. При цьому позиція Європейського суду базувалась на тому, що національні суди проігнорували заборону уряду вносити зміни до законодавства про такі грошові виплати Законом про Державний бюджет України, а тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, на думку Європейського суду, є "свавільною і такою, що не ґрунтується на законі".
Окрім цього, Європейський суд зазначив, що поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення.
В даній же ситуації частина 3 статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року змін передбачала: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання."
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, визначений Законом №2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів та потягнув протиправне позбавлення суддів у відставці майна, що є порушенням ч.1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, то відповідачем порушено право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці у зв'язку з підвищенням грошового утримання (суддівської винагороди) судді, працюючого на відповідній посаді, а тому порушене право підлягає захисту.
При цьому суд виходить з того, що встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 , слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 02.12.2010 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
До матеріалів справи позивачем надано довідки апеляційного суду Кіровоградської області, відповідно до змісту яких заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання позивачу склала з 01.01.2013 р. - 21 448,90 грн. (а.с.6-11).
Дані обставини свідчили про наявність підстав для відповідного перерахування відповідачем щомісячного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а також позовні вимоги про зобов'язання його здійснити такий перерахунок та виплату різниці між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним грошовим утриманням судді у відставці за період з 01.01.2012 року по день фактичного виконання рішення підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в подальшому суд вважає за необхідне вказати слідуюче.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на майбутнє є безпідставною за відсутності порушеного права з огляду на ч.1 ст.2 КАС України, а тому, в будь-якому випадку, на день розгляду даної справи є передчасною.
Крім того у встановленню судового контролю за виконання постанови суду слід відмовити, так як дана обставина є передчасною.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виплаті різниці між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утримання судді у відставці.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 129, частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до довідок Апеляційного суду Кіровоградської області починаючи із 01.01.2012 р. по день фактичного виконання рішення суду, а також виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утримання судді у відставці.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного казначейства у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 17,25 грн. (сімнадцять грн. 25 коп.) шляхом їх безспірного списання із рахунка управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області код ЄДРПОУ 37714247.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області В.В.Український