Справа № 186/1163/13-ц
"19" листопада 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої судді Кривошеї С. С.
при секретарі Труняковій А.Г.
за участю: представника відповідача Карпова І.О., третьої особи ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
17 червня 2013 року позивач ОСОБА_5 заявила позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Першотравенського міського суду від 15 липня 2013 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працюючи на ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод», в якості стропальщика, з нею 17 січня 2013 року стався нещасний випадок в результаті якого вона отримала ушкодження у вигляді відкритого багатооскольчатого перелому обох кісток лівої та правої гомілок зі зміщенням відламків, травматичного шоку 1-2 ступеню, S 82.7.1, та на підтвердження чого було складено акт форми Н-1 від 08 лютого 2013 року.
У зв'язку з виробничою травмою висновком МСЕК від 07 червня 2013 року їй встановлено 90% втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності з необхідним стороннім доглядом. Вона дотепер проходить лікування, так як і досі не може самостійно ходити.
Вважає, що їй виробничою травмою спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 9000 гривень.
З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 9000 гривень з ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод».
У судове засідання позивач не з'явилася, прохала суд розглянути справу за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» Карпов І.О. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» не повинно нести витрати по відшкодуванню моральної шкоди ОСОБА_5 у зв'язку з нещасним випадком який стався з нею 17 січня 2013 року, так як вини підприємства в травмуванні ОСОБА_5 немає.
Порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування машин та механізмів було допущено ОСОБА_2 - машиністом крану ремонтно-механічної дільниці ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» та ОСОБА_3 - майстром цеху литва, поковок та виготовлення арочного кріплення ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод.
Тобто порушення ОСОБА_2 п.п.1.13, 1.14.6, 1.14.9, 1.15, 3.10, 3.21 Інструкції з охорони праці №50 для машиніста крану мостового, п.п.7.5.27, 7.5.28 «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів» та неналежний контроль за безпечним виконанням робіт змінним майстром ОСОБА_3 призвели до нещасного випадку зі стропальником ОСОБА_5, та внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень в подальшому МСЕК потерпілій було встановлено 90% втрати професійної працездатності.
Отже, вважає, що між винними, протиправними діями ОСОБА_2, бездіяльністю ОСОБА_3 та травмою позивача існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
За таких обставин, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами дії (бездіяльність) яких спричинили позивачу травму, втрату працездатності і моральну шкоду, а тому саме вони зобов'язані відшкодовувати спричинену шкоду.
Крім того позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували спричинення їй моральної шкоди, а висновок МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності - не може замінити висновку того ж МСЕК про наявність чи відсутність моральної шкоди. Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку роботодавця по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків поряд з Фондом…, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особами.
Крім того вважає, що задоволення судом даного позову за рахунок ТОВ «Першотравенський РМЗ» буде суперечити вимогам ст.ст.8,46 Конституції України, ст.9 Закону України «Про охорону праці», ст. ст. 21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.4, 999, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 8 та 213 ЦПК України.
Прохає суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Третя особа по справі ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_5 підтримала, вважає, що моральну шкоду повинно відшкодувати підприємство, а саме ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод», яке не забезпечило позивачці безпечні умови праці, вона ж особисто, в травмуванні ОСОБА_5В не винна, так як на підприємстві не були забезпечені в повному обсязі нормальні умови праці.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4, пояснив, що вина ОСОБА_3 на сьогоднішній день не встановлена, так як його довірительниця звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про оскарження її вини в травмуванні ОСОБА_5, яка була зазначена як у висновках спец розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_5, так і в акті форми Н-1 по даному випадку, вважає, що відшкодування завданої позивачці травмуванням моральної шкоди повинно провести підприємство, яке не забезпечило їй безпечних умов праці.
Вислухавши пояснення представника відповідача, третіх осіб, вивчивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та обставини.
Згідно до матеріалів справи ОСОБА_5, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» 17 січня 2013 року об 11 годині 05 хвилин була травмована та отримала ушкодження здоров'я у вигляді: відкритого багатооскольчатого перелому обох кісток лівої та правої гомілок зі зміщенням уламків, травматичного шоку 1-2 ступеню, S 82.7.1, на підтвердження чого було складено акт форми Н-1 від 08 лютого 2013 року.
Даний нещасний випадок, відповідно до акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 04 лютого 2013 року визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом.
За висновком МСЕК від 07 червня 2013 року ОСОБА_5 встановлено 90% стійкої втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності до 01 травня 2014 року.
Оскільки вона є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» їй призначені ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати, але не відшкодовано спричинену їй моральну шкоду, яку вона несе внаслідок втрати здоров'я від нещасного випадку, вона на 90 % втратила професійну працездатність, змушена тривалий час лікуватися, несе фізичні та моральні страждання, що змінили звичний уклад її життя, примусили докладати додаткові зусилля для організації її подальшого життя.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/шкоди» роз'яснено , що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».Одним із завданням цього Закону та обов'язку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків.
20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", яким були виключенні статті Закону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.
Крім цього, Законом від 28 грудня 2007 року № 107 -У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної/немайнової/ шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008(справа про страхові виплати) зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.
Частина 1 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 ст.153 КЗпП України покладено на власника або уповноважений ним орган.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган. Судом встановлено, що втрата працездатності позивачки настала від нещасного випадку, який визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, у зв'язку з тим що роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці.
Посилання ТОВ «Першотравенський РМЗ» на те, що відшкодувати завдану позивачці моральну шкоду повинні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зазначені комісією по розслідуванню нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 як особи дії чи бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, суд не бере до уваги, оскільки даний нещасний випадок визнаний відповідачем таким, що пов'язаний з виробництвом і ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, в даному випадку ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод», тоді як відповідач в подальшому має право в порядку регресу пред'явити сплачені ним суми винним в травмуванні ОСОБА_5 особам, якщо такі будуть встановлені.
Дійсно у вищезазначених актах про нещасний випадок та про проведення спеціального розслідування комісія по розслідуванню вважає, що особами дії чи бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але на теперішній час по факту нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 порушено кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру кримінальних проваджень за №12013040380000081 від 23.01.2013 року за ч.2 ст.272 КК України, по якому на даний час проводиться розслідування та винні особи ще не встановлені.
Крім того ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними висновків комісії по проведенню спеціального розслідування нещасно випадку в частині зазначення її як особи яка винна в травмуванні ОСОБА_5 Рішення суду по зазначеному позову на даний час відсутнє.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України (ст.153 КЗпП України) так як є спором, що виникає із трудових правовідносин.
З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми Н-1 №1 від 08 лютого 2013 року, що призвело до ушкодження здоров'я ОСОБА_5 на виробництві та її моральних страждань.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 9000 гривень за 90% втрати професійної працездатності, за які їй відповідачем моральна шкода не відшкодована.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, , суд
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 ( дев'ять тисяч ) гривень 00 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. С. Кривошея