05.11.2013
Справа № 0818/12380/2012 2/335/432/2013
05 листопада 2013 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі: Марусій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у кінці липня Позивач разом зі своїм сином ОСОБА_3 видали на ім'я Відповідача довіреності на приватизацію та на продаж квартири АДРЕСА_1. Після цього Відповідач продав квартиру за 264 000 гривень, що еквівалентно 33 000 доларам США. Після придбання житла Позивачу та її сину, Відповідач не повернув Позивачу гроші, отримані від продажу її частки квартири у сумі 61 040 гривень. Зазначену суму позивач просить стягнути з Відповідача у судовому порядку. Крім того, позивач зазначає, що діями Відповідача їй спричинена також моральна шкода, яку вона оцінює у 50 000 гривень та просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні Позивач та її Представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просять позов задовольнити та відповідно до проведених на підставі наявних матеріалів справи розрахунків, просили стягнути з Відповідача 76 552 гривень - суму неповернутих грошових коштів, отриманих від продажу належної позивачу частки квартири та моральну шкоду.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив суду, що діючи на підставі виданої Позивачкою довіреності та в її інтересах ним була приватизована та вподальшому продана квартира за адресою: м.Запоріжжя, вул. Автозаводська, 48\137, всі розрахунки були проведені відповідно до існуючої між сторонами домовленості. Також пояснив, що до приватизації квартири ним були оплачена заборгованість по комунальним послугам та після продажу квартири і придбання іншого житла для Позивачки та її сина, він повертав грошові кошти частинами, про що надав квитанції про сплату комунальних послуг та розписки, копії яких долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на ст.509, 526, 527 ЦК України, які встановлюють загальні умови виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Судом встановлено, що 10.07.2012 року Позивач видала на ім'я Відповідача ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за № 3411.
Згідно наданої довіреності Позивач уповноважила Відповідача приватизувати на її ім'я квартиру у АДРЕСА_1, підготувати всі необхідні документи для продажу та продати належну їй частку зазначеної квартири.
22.08.2012 року ОСОБА_2, діючи від імені Позивача та її сина ОСОБА_3 на підставі нотаріально-посвідчених довіреностей № 3405, 3411 продав належну їм квартиру ОСОБА_5 - за договором купівлі-продажу від 22.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за № 1607 (а.с.35-36).
Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 199 825 гривень. Розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу. В день укладення договору представник ОСОБА_2 одержав від покупця 3 996, 50 гривень. Сума, що залишилися 195 828, 50 грн. відстрочується і сплачується до 15.09.2012 року.
Як зазначено у довіреності від 10.07.2012 року, ОСОБА_1 видала зазначену довіреність на підтвердження та на виконання умов укладеного усно з представником договору-доручення.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ч.3 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний зокрема негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Разом з тим, зі змісту довіреності, виданої позивачем на ОСОБА_2 вбачається, що позивач лише уповноважила відповідача на вчинення певних дій від свого імені. Таким чином, дана довіреність не є двостороннім договором в розумінні положень ч. 3 ст. 626 ЦК України.
У судовому засіданні сторони надали суду суперечливі пояснення щодо наявної між ними домовленості щодо умов приватизації та продажу квартири.
Судом встановлено, що після оформлення довіреності Відповідач ОСОБА_2 на виконання доручення сплатив борги за комунальні послуги по квартирі, що була предметом купівлі-продажу, після укладення договору купівлі-продажу повернув частину грошових коштів від продажу квартири Позивачу, що підтверджується копіями розписок та квитанцій, оригінали яких були оглянуті судом.
Позивачем суду не надано письмового договору доручення, з якого суд мав би встановити права і обов'язки сторін договору, зокрема щодо відшкодування витрат повіреному, розміру оплати.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між нею та відповідачем договору доручення, а з матеріалів справи та змісту довіреності від 10.07.2012 року вбачається, що між позивачем та відповідачем склались правовідносини представництва.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, підстави виникнення цивільних прав та обов'язків регламентовано ст. 11 ЦК України.
За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для виникнення цивільних обов'язків у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача зобов'язань перед позивачем стосовно передачі грошових коштів, одержаних від продажу квартири.
Доводи позивача щодо застосування до неї з боку Відповідача психічного насилля, вчинення інших неправомірних дій і завдання цим моральної шкоди суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини є предметом перевірки правоохоронних органів. Так, за заявою сина позивачки ОСОБА_3 щодо шахрайських дій ОСОБА_2 була проведена перевірка та 05.11.2012 року у порушенні кримінальної справи було відмовлено. За заявою позивачки ОСОБА_1 щодо начебто неправомірних дій з боку ОСОБА_2, 21.11.2012 року внесено відомості до ЄРДР за № 12012089990000031. Згідно листа ст. слідчого СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 17.07.2013 року № 68\8179, кримінальне провадження № 12012089990000031 закрито, оскільки має ознаки цивільно-правових відносин.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення суми грошових коштів, отриманих від продажу квартири, слід відмовити.
Оскільки судом не встановлено порушення Відповідачем прав позивача і спричинення їй моральної шкоди, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.В. Калюжна