Справа № 413/2-212/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/2486/К/13 суддя Пустовіт О.Г.
Категорія - 27 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
Іменем України
19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакова В.П.
суддів - Остапенко В.О., Турік В.П.
при секретарі - Маникіної І.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3,
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Перерва Костянтин Олександрович, -
У вересні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі - ВАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором № 122 від 16 квітня 2003 року, за яким відповідачу було надано кредит у розмірі 45 000,00 гривень зі сплатою за користування кредитом 25% річних на строк до 15.04.2005р. Додатковими угодами сторони погодились між собою про зменшення процентної ставки до 20% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 16.06.2006 року.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 01.01.2007 року утворилася заборгованість по кредиту в сумі 43 500,00 грн., розмір якої позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати в сумі 553,00 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 400,00 грн. у зв'язку з частковим погашенням заборгованості 20.08.2008р.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року позов ВАТ «Ощадбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 122 від 16 квітня 2003 року в сумі 43 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 435,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позову за рахунок майна ТОВ «Ельбрус» відповідно до договору поруки №18 від 17.04.2003р., посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Так, суд не залучив до участі у справі у якості відповідача ТОВ «Ельбрус», який виступає заставодавцем за кредитним договором і саме з нього необхідно стягувати заборгованість при відсутності коштів у позичальника - ОСОБА_2
Посилаючись на викладене, просив апеляційний суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ «Ельбрус».
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відмовився від клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ «Ельбрус».
Відповідач ОСОБА_2 підтримав позицію свого представника, а тому колегією суддів зазначене клопотання у судовому засіданні не розглядалось.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача ПАТ «Ощадбанк» - Перерву К.О., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції керувався встановленим фактом порушення позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за даним кредитним договором.
З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2003 року між ВАТ «Ощадбанк», яке вподальшому перейменовано на ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_2 укладено договір № 122, за яким ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 45 000,00 гривень на строк по 15 квітня 2005 року зі сплатою за користування кредитом щомісячно 25% річних.
За умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався своєчасно повертати банку, починаючи з наступного місяця від дня укладення, заборгованість за кредитом кожного місяця у розмірі визначеному п.п. 3.5., 3.6. Договору, а також виплачувати банку проценти за користуванням кредитом.
Відповідно до п. 3.8. договору при порушенні зобов'язання по поверненню кредиту та погашенню процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,2% від суми прострочки за кожний день прострочення платежу.
Додатковою угодою №1 від 13 квітня 2005 року сторони погодились, що терміном остаточного погашення кредиту є 16 червня 2006 року, а згідно Додаткової угоди №2 від 02 червня 2006 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 20% річних.
Відповідач ОСОБА_2 ознайомився та погодився з умовами надання кредиту, про що свідчить його особисті підписи в кредитному договору та додатках до нього. Одержання суми кредиту - не оспорює.
Кредитодавцем повністю виконано умови договору з надання відповідачеві ОСОБА_2 кредитних коштів, а останнім не виконуються належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Так, згідно із розрахунків позивача, який не оспорюється відповідачем, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 01.10.2007 року становить 43 400,00 грн.
Доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо необхідності стягнення заборгованості з майнового поручителя ТОВ «Ельбрус» колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №122 від 16 квітня 2003 року, 17 січня 2003 року між ВАТ «Ощадбанк» та ТОВ «Ельбрус» дійсно був укладений договір застави майна: агрегата компресорного - 1 комплект б/у, балансовою вартістю 4000,00 грн.; Вана ВЮП - 300л - 1 шт. б/у, балансовою вартістю 900,00 грн.; автомат для розливу молока ЖАРМ - 1 комплект б/у, балансовою вартістю 22 200,00 грн. (а.с. 11-12).
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України, статей 3,4 ЦПК України, роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Отже, договір застави надає кредитору право звернутись до суд з позовом про стягнення заборгованості як з позичальника, так і з майнового поручителя, а волевиявлення останнього на погашення заборгованості може були здійснено й у позасудовому порядку.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Ухвалою колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та відстрочено йому сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року до ухвалення судом рішення у справі.
Згідно п.8 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, який вступив в дію з 01 листопада 2011 року, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня становила 1 147 гривень.
Апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 подано до суду в червні 2013 року (а.с. 129), а тому йому необхідно сплатити судовий збір за оскарження рішення суду у розмірі 217,00 гривень (виходячи з оспорюваної суми 43 400,00 грн. та мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 року у розмірі 1 147,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16 листопада 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 217 гривень 00 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: