Справа № 182/7666/13-ц
Провадження № 2/0182/3401/2013
Іменем України
19.11.2013 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.
секретаря - Салогуб Н.М.
за участю
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, вселення,
Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_3 та просить визнати за нею право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя враховуючи інтереси дитини, який після розірвання шлюбу проживає з нею, а також оскільки вона немає іншого житла, тимчасово після розірвання шлюбу проживає у батьків, то просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнату 2 площею 19,9 кв.м. з балконом, а в користування ОСОБА_3 кімнату 3 площею 10,4 кв.м., залишивши коридор, санвузол, ванну кімнату, кухню, вбудовану шафу в загальному користуванні. Також позивач просить суд вселити її з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1, оскільки позивач весною 2013 року ключ від квартири та заперечує проти її з сином проживання у цій квартирі.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та його представник проти позову заперечували, оскільки вважають, що квартира повинна бути поділена між подружжям в рівних долях по 1\2 частині кожному, до того ж відповідач має можливість сплатити позивачу вартість 1\2 частини квартири, оскільки квартира є неподільною, право власності зареєстровано за ним і проживання позивача з сином в квартирі неможливе через різні погляди на побут, ведення господарства і буде суперечити інтересам сторін ( а.с.25-26)
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.11.2003 року по 28.07.2013 року ( а.с.5 зворот, 6,7) Сумісне життя та ведення спільного господарства подружжя було припинено в лютому 2013 року ( а.с.7) В шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після припинення сторонами спільного сумісного життя проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні ( а.с.8,11).
За час перебування сторонами у шлюбі з урахуванням інтересів дитини 27.06.2012 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 27,28) право власності на яку було зареєстроване 20.07.2012 року ( а.с.31 зворот)
З часу придбання квартири та до лютого 2013 року сторони разом із сином проживали у цій квартирі та вели спільне господарство.
Беручи до уваги пояснення сторін та встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу відповідно до статей 60,61,63,70,71 СК України.
Оскільки після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 проживає з матір'ю, беручи до уваги, що іншого житла ОСОБА_1 не має та проживає разом з сином тимчасово у своїх батьків, враховуючи, що квартира подружжям купувалась в інтересах сім'ї у тому числі і дитини, що присуджені аліменти на утримання дитини у розмірі 1\6 частки від доходів та заробітку щомісячно на думку суду є недостатнім для забезпечення належного фізичного, духовного розвитку сина, то керуючись ч.3 статті 70 СК України суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та збільшити розмір частки у квартирі подружжя на користь ОСОБА_1 визнавши за нею право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, з урахуванням інтересів сина ОСОБА_5.
Враховуючи, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо визначення порядку користування квартирою, що є їх спільною сумісною власністю та враховуючи вимоги законодавства щодо рівних прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а також право дитини на користування житлом, яке є власністю когось із них, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо визначення порядку користування квартирою виділивши в користування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнату 2 площею 19,9 кв.м. з балконом, а в користування ОСОБА_3 кімнату 3 площею 10,4 кв.м., залишивши коридор, санвузол, ванну кімнату, кухню, вбудовану шафу в загальному користуванні, з урахуванням інтересів сина ОСОБА_5, що проживає разом з матір'ю, також підлягають задоволенню.
Оскільки , як вбачається з встановлених судом обставин та заперечень відповідача щодо проживання ОСОБА_1 та сина ОСОБА_5 у квартирі , беручи до уваги, що з квітня 2013 року позивач із сином не мають доступу до квартири, оскільки відповідач забрав ключ, то суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо вселення ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 88 ЦРПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у розмірі в розмірі 397 грн. 10 коп. ( триста дев'яносто сім грн..10 коп.)
Керуючись ст.ст. 60,61,63,70,71 СК України, ст.ст. 368,369, 372, 386, 391,392 ЦК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, ст.ст. 3,10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, вселення задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, кімнату 2 площею 19,9 кв.м. з балконом, а в користування ОСОБА_3 кімнату 3 площею 10,4 кв.м., залишивши коридор, санвузол, ванну кімнату, кухню, вбудовану шафу в загальному користуванні.
Вселити ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 397 грн. 10 коп. ( триста дев'яносто сім грн..10 коп.)
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: А. Г. Багрова