Справа №784/4736/13 14.11.2013 14.11.2013 14.11.2013
Провадження №22-ц/784/3728/13
провадження № 22ц/784/3728/2013 Головуючий у першій інстанції: Саукова А.А.
категорія 05 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
14 листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Белевері В.А.,
за участі позивача ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2013 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС), про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту,
В липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту.
Позивач зазначав, що 25 березня 2008 року уклав з ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за яким придбав у останнього автомобіль марки ЗАЗ - DAEWOO, модель Т 13110, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 6000 доларів США.
Однак, через відсутність можливості, вони не оформили договір купівлі-продажу автомобіля належним чином, у зв'язку із чим відповідачем була видана довіреність на його ім'я з правом повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом та був переданий вказаний автомобіль.
Після закінчення строку дії довіреності у 2011 році, відповідач відмовився зняти вказаний автомобіль з реєстраційного обліку в органах ДАІ, та 19 березня 2011 року видав на його ім'я нову довіреність строком на три роки.
Згодом, він звернувся до органів МРЕВ ДАІ для належної реєстрації транспортного засобу у встановленому законом порядку, однак йому було відмовлено, у зв'язку із тим, що на вказаний автомобіль 22 червня 2012 року Ленінським ВДВС було накладено арешт.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки ЗАЗ - DAEWOO, модель Т 13110, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та зняти арешт з вказаного автомобіля.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне дослідження судом всіх доказів по справі, незаконність рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Судом встановлено, що на виконанні у Ленінському ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-4570, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 3 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів. 23 червня 2010 року відкрито виконавче провадження. Станом на 1 липня 2012 року розмір заборгованості зі сплати аліментів склав 12449 грн. 80 коп. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС 22 червня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі на автомобіль марки ЗАЗ - DAEWOO, модель Т 13110, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, копії постанови були направлені до установ, які реєструють право власності.
ОСОБА_3 вважає, що вказаний автомобіль належить йому на підставі договору купівлі-продажу та довіреності, виданої ОСОБА_4 на його ім'я, якою йому було передано усі повноваження власника автомобіля, а також останній сам передав йому автомобіль, у зв'язку із чим просив визнати за ним право власності на автомобіль на зняти з нього арешт.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 656 ЦК України на окремі види майна може бути встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності.
Зокрема, порядок набуття права власності на автомобіль встановлений Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року.
Пунктами 7, 8 Правил (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що однією з умов відчуження транспортного засобу є зняття його з обліку в підрозділі ДАІ.
Отже, набуття права власності на автомобіль здійснюється при наявності договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з відміткою підрозділу ДАІ про зняття цього засобу з обліку.
Однак з матеріалів справи вбачається, що з моменту передачі спірного автомобіля позивачу, цей транспортний засіб не був знятий з обліку в органах ДАІ та до цього часу зареєстрований за ОСОБА_4
Отже, укладення сторонами договору купівлі-продажу не знятого з обліку в органах ДАІ автомобіля, суперечить чинному законодавству.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та зняття арешту з цього автомобіля, є правильним.
Доводи ОСОБА_3 про те, що він набув право власності на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу із ОСОБА_4, та отримав від відповідача довіреність, якою йому було передано усі повноваження власника автомобіля, зокрема, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо продажу та користування цього автомобіля, не можуть бути достатнім доказом набуття позивачем права власності на автомобіль з наведених вище підстав.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: