Справа № 1901/1898/2012Головуючий у 1-й інстанції Данилів О.М.
Провадження № 22-ц/789/1376/13 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія - 46
14 листопада 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б.,
при секретарі - Щебивовк Г.І.
з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Української іноземної юридичної колегії на рішення Бережанського районного суду від 05 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спільно нажитого за час шлюбу майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0590 га, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1.
Рішенням Бережанського районного суду від 05 листопада 2012 року позов - задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1, Тернопільської області, до якого входить житловий будинок під літерою А, стайня під літерою Б, гараж під літерою В та огорожа №1,2 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0590 га, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1, Тернопільської області.
В апеляційній скарзі Українська іноземна юридична колегія просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представник апелянта в судове засідання не з'явилась, причини неявки викладені в заяві визнано колегією суддів неповажними.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу в рівних частинах як спільне майно подружжя. З таким висновком колегія суддів погоджується.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 сторони з 9 листопада 1968 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними протягом 1976-1978 років було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, та приватизовано земельну ділянку площею 0.0590га, на якій він розміщений.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Бережанської міської ради 2 серпня 2012 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що був виданий 2 серпня 2012 року Бережанським ОК МБТІ ОСОБА_4 є власником зазначеного вище будинковолодіння.
Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №033135 від 15 квітня 2004 вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0590 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1
Згідно ст. 60, ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Доводи апелянта про незаконність рішення Бережанського районного суду від 05 листопада 2012 року з тих підстав, що відповідач ОСОБА_4 не повідомив їх як третю особу про слухання справи в суді, є невірними оскільки у відповідності до п.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення якщо це призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку справа вирішена вірно. Крім того суд апеляційної інстанції відновив права апелянта як третьої особи на участь у справі.
Посилання апелянта про те, що зазначене рішення позбавляє їх права стягнути борг в повному обсязі визначений рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 4 вересня 2012 року де є стягувачем ОСОБА_5 також не є підставою для скасування рішення, оскільки позивачу та відповідачу належало на праві спільної сумісної власності дане майно з часу його створення та набуття. Оскаржуване рішення суду тільки констатує цей факт. Ніякого майна за оскаржуваним рішенням суду ОСОБА_3 не виділялось та реального поділу не проводилось. Крім того ОСОБА_4 - боржник ОСОБА_5, значився в правовстановлюючих документах тільки титульним власником оспорюваного майна. Питання перебування ОСОБА_4 у шлюбі, а отже вірогідність наявності спільного з дружиною майна, апелянт міг встановити під час перебування з ОСОБА_4 в договірних відносинах, щодо оформлення ним спадщини закордоном..
Доводи апелянта про те, що в рішенні суду не враховано, що ухвалою Бережанського районного суду від 25 жовтня 2011 року накладено арешт на будинковолодіння АДРЕСА_1, також не є підставою для скасування рішення суду оскільки питання зняття арешту судом не вирішувалось і це підтверджується твердженням апелянта про наявність справи в адміністративному суді про виключення майна з акту опису.
Доводи апелянта про порушення вчинені органами місцевої влади та державним реєстратором під час видачі позивачці свідоцтва про право власності на зазначене майно та його державної реєстрації не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки у відповідності до ст. 17 КАС України справи зазначеної категорії підсудні адміністративним судам.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Української іноземної юридичної колегії - відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 05 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель