копія Справа №2/326/365/2013
20 листопада 2013р. м.Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Булашева Р.Л.,
при секретарі Донєвій О.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідачів адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми витрат,
встановив:
ОСОБА_4 29.07.2013р. звернувся до суду з позовом, який було уточнено, та просить стягнути з кожного відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на його користь в рахунок відшкодування понесених витрат, пов'язаних з утриманням та лікуванням померлого ОСОБА_8 в сумі 2213,50 грн., витрат по догляду за ним в сумі 9000 грн., витрат на його поховання в сумі 630 грн.
В суді представники позивача на позові наполягали. Обґрунтували, що позивач з 2007р. до 2010р. мав витрати на лікування, догляд та поховання ОСОБА_8 Представник позивача ОСОБА_1 вказувала, що опікуну ОСОБА_4 вкрай важко було виконувати свої обов'язки, так як хвора людина - ОСОБА_8 потребував постійної уваги, тому що міг забруднитись, кудись піти, його потрібно було часто купати. Інші спадкоємці не приймали весь цей час участі в утриманні свого батька.
Представник відповідача заперечує проти позову тим, що докази надані на підтвердження позову не відповідають дійсності, з них неможна встановити що вказані витрати мали місце, так як належно вони не завірені. На похованні ОСОБА_8, відповідачі надали 600 грн. ОСОБА_9 який і займався похованням, а не позивач.
Заслухавши сторони та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Сторонами не оспорено факт того, що вони є спадкоємцями ОСОБА_8, та про це є довідка нотаріуса ( а.с. 60). ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Приморську у віці 80 років (а.с. 6).
Факт необхідності його догляду вже встановлювався в рішення суду, зокрема рішенні Приморського райсуду від 31.07.2008р. яким ОСОБА_8 визнано недієздатним та встановлено опіку над ним з боку ОСОБА_4 ( а.с. 15). Та в рішенні Приморського райсуду від 07.08.2013р., за яким визнано, що ОСОБА_8 потребував через хворобу спілкування, матеріальної підтримки, догляду в побуті. Ці обов'язки здійснював його опікун - ОСОБА_4 ( а.с. 72-73). За свідоцтвом про поховання, ОСОБА_8 поховано 29.07.2010р. на кладовищі по вул.Голубенко в м.Приморську (а.с. 7).
Оцінюючи доводи позивача щодо витрат на лікування та утримання ОСОБА_8, суд вважає, що більшість цих дій, які викладено в поясненні ОСОБА_1, пов'язана з особистою увагою опікуна та членів його родини до ОСОБА_8, а не з витратами коштів на його утримання. ОСОБА_4 добровільно зголосився на визнання його опікуном, та мав нести певний тягар по здійсненню опіки.
За ст.1232 ЦК України, відшкодуванню підлягають саме затрати одного з спадкоємців або іншої особи на лікування, утримання та поховання спадкодавця.
Оцінюючи надані представниками позивача докази понесення таких витрат, а саме: в ПП «Ритуальні послуги» ОСОБА_9 28.07.2010р. сплатив 819 грн. за ритуальні послуги пов'язанні з похованням та згідно накладній придбав ритуальний товар на суму 906 грн. (а.с. 8); згідно розрахунку вартість медичних препаратів для лікування ОСОБА_8 становить 6 254,60 грн. (а.с. 44-48). Надано ксерокопію запису про медичні висновки щодо хворого ОСОБА_10, проте підпису всіх членів комісії в них немає, належної форми довідкою це не підтверджено ( а.с. 48-49).
Потрібно визначити, що надані документи та розрахунки, в жодній мірі не відповідають вимогам до процесуальних доказів, передбачених в ст.ст. 57-59 ЦПК критеріям щодо належності та допустимості. Тому нічим не доведено наявність понесених витрат на лікування та утримання ОСОБА_8 з боку позивача. Квитанцій про придбання ліків та речей для ОСОБА_8 - суду не надано. За ст.. 10 ч.3 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підстав своїх вимог. Цього обов'язку позивачем та його представниками не дотримано.
Суд може взяти до уваги лише документи щодо оплати на поховання ОСОБА_8, як такі що вцілому відповідають формі та змісту до такого типу документів, проте як в них зазначено і не спростовано сторонами, оплату таких витрат несла стороння особа - ОСОБА_9, який є сином позивача. Проте від нього позов до суду не подано. Доказів, що ця особа здійснила вказані витрати за рахунок позивача - не надано. Зауваження представника відповідачів, що відповідачами, під час похорону, саме ОСОБА_9 було передано для компенсації цих витрат 600 грн., також не спростовано. Крім того, за довідкою УПФУ ОСОБА_8 отримував за життя пенсію на рівні прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати (а.с. 51-52), проте ці суми, які отримував його опікун - позивач ОСОБА_4, в наведених в обґрунтування позову розрахунках не включено, що призводить до висновку суду про невідповідність таких розрахунків дійсності.
Стосовно стягнення та розподілу судових витрат, суд вбачає, що за ст.84 ЦПК оплату правової допомоги по цивільній справі несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу встановлено законом.
За ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може
перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
За ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
ОСОБА_4 є інвалідом І-ї групи і за ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати саме судового збору.
За ст.79 ЦПК, судовий збір є лише одним з видів судових витрат. За другими нормативними актами, ОСОБА_4 не звільнено від сплати інших судових витрат.
Представником відповідачів надано документи про сплату йому як адвокату, за надану правову допомогу, по справі, відповідачам, за представництво інтересів в сумі 1200 грн. (судові засідання 08.08.2013р., 15.08.2013р., 23.09.2013р., 20.11.2013р.), та на підтвердження надано акти виконаних робіт (а.с. 74-77). З урахуванням того, що законом визначено тільки верхню межу такої компенсації, та з огляду на те, що фактично судові засідання відбулись лише: 30.10.2013р. (з 14-38год. до 15-21 год.), та 20.11.2013р. (з 10-45 год. по 13-00 год.), та й те що представництво інтересів трьох відповідачів не потребувало окремих дій щодо кожного з них, а підтримувалась їх позиція вцілому, то ж суд зменшує цю суму втричі.
Щодо судового збору - 3553 грн. ( 1% ціни позову), то у разі відмови в задоволенні позову особі яка звільнена від його сплати, сума судового збору відноситься на рахунок держави.
Керуючись ст. 1232 ЦК України, ст.ст. 3,7, 8, 10, 15, 212-214 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_4, відмовити в повному обсягу за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_4 судових витрат за надання правової допомоги адвоката на користь ОСОБА_5 - 133 грн., ОСОБА_6 - 133 грн. ОСОБА_7 - 133 грн.
Суму судового збору 3553 грн. - віднести на рахунок держави.
Оскаржити рішення можливо до апеляційного суду Запорізької області, через Приморський районний суд на протязі 10 діб
Повний текст рішення складено - 21.11.2013р.
Суддя Р.Л. Булашев
Копія вірна: суддя Р.Л. Булашев
21.11.2013