11.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/2710/13 Головуючий у першій
інстанції Рубан М.В.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
11 листопада 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Зотова В.С., Лівінського С.В.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, процентів та пені, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, подану її представником ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 вересня 2013 року, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми у розмірі 189274 гривні 24 копійки, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.04.2010 року відповідач отримала від нього у борг 7000 доларів США під заставу автомашини „Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три місяці зі сплатою 7 процентів на місяць за користування грошовими коштами, про що склала розписку. 20.10.2010 року відповідач взяла у нього в борг 3000 доларів США під 7 процентів. Під час отримання грошей за розпискою від 20.10.2010 року, відповідач сплатила проценти за користування грошима з 20.10.2010 року по 20.11.2012 року. Також, відповідач власноруч написала розписку, що грошові кошти у розмірі 3000 доларів США одержала під заставу вказаної автомашини, яка належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Проте, грошові кошти, отримані в борг, не повернула, проценти за користування грошима не сплатила, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача проценти за користування коштами та неустойки за розпискою від 15.04.2010 року, в якій встановлена відповідальність позичальника сплачувати 5 доларів США за кожний день невиплати у строк процентів та не повідомлення його, як наймодавця, про продовження кредитного строку, та процентів за користування грошима за розпискою від 20.10.2010 року.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розпискою від 20.10.2010 року у розмірі 27505 гривень 31 копійку, яка складається з основної суми боргу у розмірі 3000 доларів США в еквіваленті 23979 гривень 00, процентів за користування коштами у розмірі 3526 гривень 31 копійки, а також судовий збір у розмірі 275 гривень 05 копійок, а всього 27780 гривень 36 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній сказі відповідачем порушується питання про скасування рішення суду І інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній викладених, пояснення позивача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарг та просили її відхилити, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду І інстанції в межах доводів апеляційної скарги, і вимог, заявлених у суді першої інстанції, та дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем ОСОБА_3 було передано відповідачу ОСОБА_6 у борг грошові кошти у розмірі 7000 доларів США та 3000 доларів США за розписками без дати та від 20.10.2010 року, що написані відповідачем власноруч, та які надані позивачем до суду на підтвердження своїх позовних вимог.
Так, за розпискою без зазначення дати (по якій позивач зазначає дату отримання відповідачем грошових коштів в борг 15.04.2010 року), вбачається, що ОСОБА_6 отримала у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США строком на три місяці зі сплатою 7 процентів на місяць за користування грошима, із передачею позивачу під заставу автомашини „Хонда Аккорд". Вказаною розпискою встановлена відповідальність позичальника сплачувати 5 доларів США за кожний день невиплати у строк процентів по боргу та за не повідомлення займодавця про продовження кредитного строку. Оригінал розписки відповідачем наданий суду та міститься в матеріалах справи (а.с.25).
Також, позивачем надано до суду розписку від 20.10.2010 року (а.с.6), з верхньої частини якої вбачається, що 20.10.2010 року ОСОБА_6 отримала в борг у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США під заставу автомашини «Хонда Аккорд» зі сплатою 7 процентів. В цій розписці зазначено, що відповідачем сплачені проценті за перший місяць з 20 жовтня по 20 листопада. Оригінал цієї розписки долучений до матеріалів цивільної справи Ленінським районним судом м.Севастополя №2703/705/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за розписками, оскільки вказана розписка від 20.10.2010 року містить також дані про отримання 06.12.2010 року суми боргу і ОСОБА_7 у розмірі 1000 доларів США, які стягнуті за рішенням суду, яке набрало законної сили. Оригінал вказаної розписки був оглянутий судом в ході розгляду справи, та на її копії, що долучена до матеріалів даної цивільної справи, судом зроблено відповідну позначку.
Крім того, в матеріалах цивільної справи мається оригінал боргової розписки від 15.04.2010 року (а.с.101), який наданий відповідачем суду.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України встановлює письмову форму для договору позики, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей
Зі змісту вказаних боргових розписок вбачається, що між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу укладення договору позики, оскільки виходячи з положень ст.ст.1046,1047 ЦК України, з моменту передання грошей договір позики вважається укладеним.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність у позивача вказаних розписок без дати та від 20.10.2010 року свідчить про відсутність виконання зі сторони відповідача зобов'язань по поверненню вказаних сум боргу.
Наявність у відповідача оригіналу розписки від 15.04.2010 року, свідчить про повернення суми боргу відповідачем за цією розпискою від 15.04.2010 року позивачу у розмірі 7000 доларів США.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів (суми основного боргу) за розпискою без дати на суму 7000 доларів США та за розпискою від 15.04.2010 року, суд першої інстанції входив з передчасності таких вимог, оскільки не вказано строку укладення договору позики, а позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ним відповідачу вимоги про повернення коштів, у зв'язку з чим зобов'язання з повернення коштів у сумі 7000 доларів США у відповідача не настало.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 20.10.2010 року у розмірі 23979 гривень, що еквівалентно 3000 доларам США за курсом НБУ на час подання позову до суду, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Проте, з вищевказаними висновками суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за розпискою без дати на суму 7000 доларів США та про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 20.10.2010 року у розмірі 3000 доларів США, що еквівалентно 23979 гривень, не може погодитись колегія суддів, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права виходячи з наступного.
За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, зі змісту позовних вимог та розрахунків позивача, вбачається, що за вищевказаними договорами позики, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за розпискою від 15.04.2010 року 7% щомісячно за весь час користування грошима з 15.04.2010 року по 20.10.2012 року, розмір яких станом на 12.12.2012 року складає 14700 доларів США, та неустойку за неповідомлення кредитора у розмірі 5 доларів США в день за всю кількість простороченних днів, що за розрахунком суми позовних вимог станом на 12.12.2012 року складає 4188 доларів США; за розпискою від 20.10.2010 року 7% процентів щомісячно за весь час користування грошима з 20.11.2010 року по 20.10.2012 року, що за розрахунком суми позовних вимог станом на 12.12.2012 року складає 4830 доларів США (а.с.43).
Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь сум основного боргу за вказаними розписками позивачем не заявлялись.
Таким чином, вирішуючи спір за вказаними позовними вимогами та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу за розпискою без дати на суму 7000,00 доларів США та задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмирі 3000 доларів США, що в еквіваленті еквівалентному 3000,00 доларів США, суд в порушення вимог ст.11 ЦПК України, вийшов за межі заявлених позовних вимог.
За таких обставин рішення суду в цій частині, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню без ухвалення нового рішення за цими вимогами про стягнення основних сум боргу.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами та неустойки у розмірі 5 доларів в день, то колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За розпискою без зазначення дати (яку позивач зазначає, як складену відповідачем 15.04.2010 року), вбачається, що ОСОБА_6 отримала у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США строком на три місяці зі сплатою 7 процентів на місяць за користування грошима,та встановлена відповідальність позичальника сплачувати 5 доларів США за кожний день невиплати у строк процентів та не повідомлення займодавця про продовження кредитного строку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормою ч.1 ст.1049 ЦК України покладено на позичальника обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи зі змісту вищевказаної розписки про отримання відповідачем суми боргу у розмірі 7000 доларів США, з урахуванням вищевказаних вимог ЦК України, а також з того, що у вказаній розписці не вказано строку укладення договору позики і позивачем не доведено дату отримання боргу 15.04.2010 року, а також з того, що матеріали справи не містять відомості про період користування відповідачем отриманими коштами, момент виникнення прострочення сплати процентів за договором, тобто факт несвоєчасного виконання зобов'язання боржником, що зумовило б нарахування процентів за користування грошима та неустойки за прострочення сплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог за розпискою без дати з підстав їх недоведеності.
Разом з тим, слід погодитись і з доводами апеляційної скарги в частині відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення неустойки у вигляді 5 доларів США на день за договором позики за весь просторочений період часу також з тих підстав того, що відповідно до вимог ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто виходячи з вищенаведених вимог закону, і штраф, і пеня обчислюється у відсотках та не можуть обраховуватися у твердій грошовій сумі та визначатися у доларах США.
Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договором позики від 20.10.2010 року, то колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції та погоджується з частковим задоволенням позовних вимог в цій частині та з визначенням нарахування процентів на суму боргу на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки з наданої розписки, яка є підтвердженням укладення договору займу, вбачається, що в ній визначено право позикодавця на одержання процентів за користування коштами, однак їх розмір сторонами чітко не вказаний.
Правильним також є період нарахування процентів з 21.11.2010 року (момент виникнення обов'язку сплати процентів за умовами договору) по 20.10.2012 року (до моменту звернення з позовом до суду, як визначено позивачем), та вказаний судом розмір облікової ставки Національного банку України, яка становить з 20.11.2010 року - 7,75 процентів, з 23.03.2012 року - 7,5 процентів, а також визначений судом розмір процентів за користування коштами за договором займу від 20.10.2010 року, який становить 3526 гривень 31 копійку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що за розпискою від 20.10.2010 року грошові кошті отримав ОСОБА_7, а не вона, колегія суддів вважає неспроможними та до уваги не приймає, оскільки підпис ОСОБА_6 міститься безпосередньо під її розпискою на суму 3000 доларів США (верхня частина аркуша), а підпис ОСОБА_7 під текстом розписки на суму 1000 доларів США, написаним ним (нижня частина аркуша), в якому він підтверджує наявність загального боргу, наданого йому позивачем. Також, складення на одному аркуші розписок двох осіб - ОСОБА_6 (20.10.2010 року) та ОСОБА_7 (06.12.2010 року) не свідчить про те, що борг в цілому був отримано саме ОСОБА_7
Крім того, рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 14 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики, встановлені обставини, що 06 грудня 2010 року ОСОБА_7 додатково отримав від ОСОБА_3 1000 доларів США, що підтверджується розпискою від 06.12.210 року (а.с.96-97).
Доводи відповідача про те, що гроші по розписці від 15.04.2010 року бралися нею одноразово та повернуті позивачу, про що він власноручно написав розписку та повернув їй оригінал, якій нею наданий до матеріалів справи (а.с.101), та про те, що по розписці без дати вона коштів не отримувала, а це був попередній проект розписки, яка складена 15.04.2010 року, досліджувались судом першої інстанції та в рішенні ним дана оцінка, з якою погоджується колегія суддів про те, що наявність у відповідача оригіналу розписки від 15.04.2010 року на таку ж суму коштів 7000 доларів США, за якою повернуто борг, не спростовує доводів позивача про наявність декількох договорів займу на однакову суму при наявності двох оригіналів розписок, які відрізняються за тестом (змістом).
Виходячи з наведеного, аналізуючи та оцінюючи докази по справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 3000 доларів США в еквіваленті 23979 гривень за розпискою від 20.10.2010 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 7000 доларів США по розписці без дати та боргу 7000 доларів США по розписці від 15.04.2010 року та розподілу судових витрат.
На підставі ст.88 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задоволена частково, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, у розмірі 120 гривень 84 копійки. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при подачі позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог позивача, у розмірі 32 гривні 25 копійок.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 вересня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 вересня 2013 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 3000 доларів США в еквіваленті 23979 гривень за розпискою від 20 жовтня 2010 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 7000 доларів США по розписці без дати та боргу 7000 доларів США по розписці від 15 квітня 2010 року та розподілу судових витрат скасувати.
В решті рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 вересня 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання апеляційної скарги 120 гривень 84 копійки.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 32 гривні 25 копійок.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: В.С.Зотов
С.В.Лівінський