Справа № 11кп/791/343/13 Головуючий у 1-й інстанції Никифоров Є.О.
Категорія вирок ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач Красновський І.В.
20 листопада 2013 р.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого Красновського І.В.,
Суддів Литвиненко І.І., Чупини С.П.
при секретарі Чорі Я.Ю.
З участю прокурора Дворецького О.О.
Засудженого ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження №1201323024001153 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2013 року, відносно ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нова Маячка Цюрупинського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 23.06.2008 року Цюрупинським районним судом Херсонської області, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 04.07.2012 року Каховським районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2,6 років;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного даним вироком покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Каховського районного суду Херсонської області від 04 липня 2012 року та остаточно призначено покарання у вигляді в позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.
Обрано запобіжний захід ОСОБА_1 тримання під вартою з 22.08.2013 року. Зараховано в строк відбування покарання період тримання ОСОБА_1 під вартою з 23.05.2013 року по 21.08.2013 року включно.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 489,44 грн.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_1 посилається на незаконність вироку в наслідок порушення кримінального процесуального закону та суворістю призначеного покарання. Зокрема зазначає, що в ході досудового та судового провадження були порушенні його права на захист. Слідчий та суд не надали йому захисника, не роз'яснили йому право на примирення з потерпілою, оскільки відшкодував всі завдані збитки. Крім того, вважає що були всі підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, оскільки має позитивну характеристику, до адміністративної відповідальності не притягувався. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, запобіжний захід змінити на підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду 12.10.2012 р. близько 22.00 год. ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу з подвір'я будинку АДРЕСА_2, таємно, повторно, викрав поливний електронасос марки "ТАІFU», моделі «WАТЕR РUІМР", вартістю 1144 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Заслухавши доповідача, , вислухавши доводи обвинуваченого ОСОБА_1 який підтримав свою апеляційну скаргу, міркування прокурора, який вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, вислухавши останнє слово ОСОБА_1, який просив вирок скасувати, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами перевіреними в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, яким суд дав належну оцінку, та ніким не оскаржуються.
Злочин, який скоїв ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадання чужого майна, вчинена повторно, кваліфіковані правильно.
Суд, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд має з'ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тобто, якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідуванням кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі провести судовий розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 щодо порушених його прав є надуманими та необґрунтованими.
Встановлено, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, підозрюваного за ст. 185 ч. 2 КК України, розглядалося судом першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, на що погодилися учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_1, було надано пам'ятку про його права та обов'язки і з'ясовувалось чи зрозумілі йому права.
Відповідно до ст. 49 ч. 1 КПК України слідчий, прокурор чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника є обо"язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника, або він заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може залучити самостійно.
З матеріалів провадження вбачається, що клопотань від ОСОБА_1 щодо призначення йому захисника від нього не надходило та він не є особою, для якого участь захисника є обов'язковою у відповідності до ст.52 КПК України.
Також є надуманими доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо примирення між потерпілою та ним.
Відповідно до ст. 469 ч. 1 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.
Матеріали кримінального провадження та в ході розгляду справи від потерпілої ОСОБА_2 та від обвинуваченого ОСОБА_1 не надходило.
Щодо доводів обвинуваченого, наведених у апеляційній скарзі, про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості злочинів, наявність як обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і обставин, що його пом'якшують, зокрема визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому злочині та дані про особу засудженого, те, що він скоїв злочин в період іспитового строку.
Тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для застосування ст. 69, 75 КК України та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 не вбачає.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що міру покарання за сукупністю вироків судом визначено з порушенням ст. 71 КК України.
У відповідності до ст. 404 ч.1 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Тому позбавлений можливості виправити помилку суду першої інстанції призначеного ОСОБА_1 покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч.1 п.1, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2013 року, щодо ОСОБА_1 - без змін.
Ухвала може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :