Справа № 667/8316/13-а
Іменем України
06 листопада 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого - судді Гуцалюк О.В.,
при секретарі - Філіпенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до вчинення дій
У жовтні 2013 року представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що до 08.10.1996 року позивачка проживала на території Комсомольського району м. Херсона за адресою: АДРЕСА_1, де й отримувала пенсію за віком постійно. Коли позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю і з дати виїзду за кордон їй було припинено виплату пенсії. 30.08.2013 року представник звернулася до Управління пенсійного фонду України м. Херсона із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом №356/ж-1 від 13.09.2013 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Херсоні в поновленні виплати пенсії було відмовлено. Вважає вказані дії, щодо не поновлення виплати пенсії, незаконними. На підставі вище викладеного, представник позивача просила суд визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо не нарахування пенсії за віком ОСОБА_2 протягом 10 днів після ухвалення рішення Конституційним Судом України за №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року; визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2; зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Херсоні нарахувати і поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07 жовтня 2009 року.
В силу ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, з врахуванням заявленого клопотання представником позивача, суд вважає, що справа підлягає розгляду у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги викладені у позовній заяві обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до Листа від 13.09.2013 року за №356/ж-1 Управлінням пенсійного фонду України в м. Херсоні в поновленні пенсії ОСОБА_2 було відмовлено на підставі норм ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність ратифікованого між Україною і Ізраїлем договору про соціальне забезпечення. Одночасно відмовлено з підстав невідповідності заяви п. 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Згідно даних з Ощадного Банку України ОСОБА_2 має розрахунковий рахунок у гривні для перерахунку (виплати) на неї заробітної плати.
З Листа № 356/ж-1 від 13.09.2013 року вбачається, що представником ОСОБА_2 були надані відповідачу копія закордонного паспорту, який дійсний до 19.04.2015 року, пенсійне посвідчення від 10.08.1993 року.
Відповідно до наданої копії паспорта НОМЕР_2, виданого 19.04.2005 року ОСОБА_2 є громадянкою України.
Відповідно картки платника податків від 09.09.2013 р. ОСОБА_2 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1.
У відповідності зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Стаття 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у справі № 1-32/2009 від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З вказаного вище, суд вважає, безпідставним і протиправним рішення Управління пенсійного фонду України у м. Херсоні щодо відмови у поновленні пенсії ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, а у відповідності зі ст. 10 того ж Закону пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно ст. 7 даного Закону, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, право на пенсію за віком мають:
чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
За змістом ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно ст. 49 із змінами, внесеними на підставі Рішення Конституційного Суду N 25-рп/2009 від 07.10.2009 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
На підставі вказаного, суд вважає, що вимога про стягнення пенсії за минулий час підлягає частковому задоволенню, а саме: представник позивача звернулася до УПФ України у м. Херсоні з заявою про перерахунок пенсії у вересні 2013 році, од же строк нарахування пенсії за минулий час, в силу ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складає три роки, тобто з 30.08.2010 року.
У вказаному випадку, виплата заборгованості пенсії ОСОБА_2 за минулий час має здійснюватися відповідачем відповідно до порядку, що встановлений ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними згідно із Законом N 67-V від 03.08.2006, а також на підставі Рішення Конституційного Суду 25-рп/2009 від 07.10.2009 втратили чинність станом на 13.09.2013 рік, а тому посилання відповідача на вказану статтю як на підставу відмови позивачу у перерахунку пенсії є незаконним.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку посадових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача або владного органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивач має право на призначення відповідної пенсії, оскільки законодавчі акти України щодо обмеження у виплаті пенсії особам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, згідно рішенню Конституційного Суду України або втратили чинність або не відповідають Конституції України.
З наведених підстав суд вважає за необхідне визнати дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії позивачеві протиправними.
Щодо вимоги визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо ненарахування пенсії за віком ОСОБА_2 протягом 10 днів після ухвалення рішення Конституційним Судом України за №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки нарахування пенсії відбувається після фактичного звернення особи до Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні з відповідною вимогою, а не з власної ініціативи відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 19, 71 КАС України, ст.ст. 1, 46, 49, 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, ст.ст. 46, 147, 152 Конституції України суд -
Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Херсон, про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду України у м. Херсоні в поновленні і перерахунку пенсії за віком ОСОБА_2 за три роки з моменту звернення - з 30.08.2010 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Херсоні нарахувати і поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 30.08.2010 року.
В іншій частині вимог - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Комсомольський районний суд міста Херсона, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя:О. В. Гуцалюк