18 листопада 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України», треті особи: Чернігівська міська санітарно-епідеміологічна станція, Публічне акціонерне товариство «Чернігівське хімволокно», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про скасування висновку центральної лікарсько-експертної комісії в частині віднесення супутніх захворювань до таких, що не пов'язані з умовами праці та зобов'язання провести повторне обстеження,
15 листопада 2013 року передана на розгляд судді касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року.
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України», треті особи: Чернігівська міська санітарно-епідеміологічна станція, Публічне акціонерне товариство «Чернігівське хімволокно», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про скасування висновку центральної лікарсько-експертної комісії в частині віднесення супутніх захворювань до таких, що не пов'язані з умовами праці та зобов'язання провести повторне обстеження.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що висновок центральної лікарського - експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України» № 1087 від 06 квітня 2012 року зроблено без обстеження її стану здоров'я, без дослідження характеристики умов праці, внаслідок чого відповідач дійшов передчасного висновку про відсутність зв'язку її супутніх захворювань із умовами праці. На підставі викладеного просила скасувати зазначений висновок та провести повторне обстеження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд.
До касаційної скарги представник скаржника додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року із зазначенням причини пропуску процесуального строку.
Вивчивши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, вважаю, що вона підлягає задоволенню, оскільки представником скаржника зазначена поважна причина пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, яка підтверджена відповідними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦПК України у разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений представником скаржника з поважної причини, вважаю за можливе поновити його.
Вивчивши касаційну скаргу, ознайомившись із змістом оскаржуваних судових рішень, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або не достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами попередніх інстанцій не правильно застосована норма матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами, та порушення судами норм процесуального права.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, а тому відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Поновити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут медицини праці академії медичних наук України», треті особи: Чернігівська міська санітарно-епідеміологічна станція, Публічне акціонерне товариство «Чернігівське хімволокно», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про скасування висновку центральної лікарсько-експертної комісії в частині віднесення супутніх захворювань до таких, що не пов'язані з умовами праці та зобов'язання провести повторне обстеження, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України О.В. Попович
з розгляду цивільних і кримінальних справ