Справа № 342/1378/13-ц
20 листопада 2013 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдича Р.М.
секретаря Гурак Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Відділу ДВС Городенківського районного управління юстиції, про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа відділ Державної виконавчої служби Городенківського управління юстиції про визнання визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту.
В позовній заяві зазначено, що 29.12.2009 року ОСОБА_2 продав позивачу автомобіль марки Форд Ескорд 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 оформивши довіреність у нотаріуса. Після того як довіреність було оформлено позивач передав ОСОБА_2 кошти в сумі 1500 доларів США в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_2 передав йому свідоцтво про реєстрацію ТЗ та ключі від автомобіля. Тобто вони фактично уклали удаваний правочин в результаті якого позивач придбав автомобіль яким користувався на протязі 2010-2013 років. В МРЕО даний автомобіль не переоформляв у зв'язку із важким матеріальним становищем. На даний автомобіль накладено арешт державним виконавцем.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Представник ВДВС заперечив проти даного позову. Ствердив, що власником майна являється ОСОБА_2 у зв'язку з чим на підставі рішення суду накладено арешт на даний автомобіль.
Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Судом встановлено, що:
ОСОБА_2 29.12.2009 року уповноважив довіреністю, яка була посвідчена приватним нотаріусом Городенківського нотаріального округу (а.с.11) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 керувати та укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження транспортним засобом Форд Ескорд 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема керувати, продати, обміняти, здати в оренду автомобіль тощо. Довіреність була чинна до 29.12.2012 року. І ОСОБА_1 та ОСОБА_5 користувались даним автомобілем, що підтверджується зокрема, крім їх тверджень і наявними полісами страхування (а.с.13-14).
На даний автомобіль, власником якого являється ОСОБА_2, було накладено працівниками ДВС арешт 19.08.2013 року на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду (а.с.7-10).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", зазначено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені до експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей.
Автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки та перехід права власності на автомобіль пов'язаний з його перереєстрацією в органах ДАІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів…» також передбачено письмову форму договору купівлі-продажу автомобіля. А як слідує з п.4 даної постанови перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст.240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Позивач стверджує, що фактично відбувся оплатний усний правочин, а саме купівля-продаж автомобіля, який був оформлений довіреністю від власника ОСОБА_2 до позивача, а тому до останнього, в свою чергу, перейшло право власності на підставі удаваного правочину, який був оформлений довіреністю.
Проте з такими доводами позивача суд погодитися на може, оскільки оформлення купівлі-продажу автомобіля шляхом видачі довіреності, в якій крім нього записаний і ОСОБА_5 не відповідає вимогам законодавства.
Також судом не беруться до уваги твердження свідка ОСОБА_5 як доказ передачі грошей ОСОБА_2 за купівлю автомобіля, який зазначив, що гроші позивач передавав відповідачу вдома в м.Городенка, а вже потім вони поїхали оформляти доручення. Оскільки позивач зазначив, що спочатку вони оформили доручення, а вже потім він передав гроші та отримав свідоцтво про реєстрацію ТЗ та ключі від автомобіля.
Крім того матеріальне становище позивача, в результаті чого він не мав змоги переоформити автомобіль в МРЕО, також не є підставою для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи це, суд приходить до висновку, що видача генеральної довіреності на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати удаваним правочином або договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб. А визнати право власності на підставі довіреності не відповідає вимогам законодавства тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи, що арешт накладено правомірно на автомобіль, що належить ОСОБА_2, який є боржником згідно рішення суду, а не позивачу, тому в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212- 215 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Відділу ДВС Городенківського районного управління юстиції про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Гайдич Р.М.