04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" листопада 2013 р. Справа№ 925/1288/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: Пікуль Д.С. - представник, дов. № 35 від 28.10.2013;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2013
у справі № 925/1288/13 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод"
про стягнення 44 088,09 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2013 у справі № 925/1288/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 39 149,15 грн. як 3% річних, 5 538,94 грн. інфляційних втрат, 1 720,50 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 06/5026/2656/2011 було повністю виконано лише 30.08.2012, однак, в загальній сумі відповідачем на користь позивача було сплачено 699 751,85 грн.; суд відхиляє доводи відповідача про те, що суму переплати за рішенням суду у справі № 06/5026/2656/2011 в розмірі 25 000,04 грн. суду слід зараховувати у погашення боргу за позовними вимогами, оскільки відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання може припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги за наявності про це заяви однієї із сторін; доказів про направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних вимог на суму 25 000,04 грн. відповідачем суду не подано; факт переплати не скасовує можливість нарахування санкцій за прострочення платежів за договором.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2013 у справі № 925/1288/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Як стверджує скаржник, судом першої інстанції не було досліджено умови договору поставки № 17/04/09-05 від 17.04.2009.
На думку скаржника, судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач мав переплату при виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 06/5026/2656/2011 в сумі 25 000,04 грн.
Скаржник вказує на те, що 10.09.2013 позивачем було надано до суду уточнення позовних вимог, у якому він просив стягнути з відповідача 5 538,94 грн. інфляційних втрат та 39 149,15 грн. 3% річних, однак, зазначений документ не відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, а також не передбачений жодною зі статтей ГПК України, а тому не міг бути прийнятий судом, як заява про збільшення позовних вимог.
18.11.2013 відповідачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, доказів надсилання заяви позивачу.
Колегією суддів, розглянувши подане клопотання, встановлено наступне.
Згідно із доданою до клопотання копією заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, ця заява складена 18.11.2013. У зазначеній заяві відповідач заявив про припинення зобов'язань відповідача перед позивачем сплатити кошти в сумі 44 688,09 грн., нараховані позивачем, в якості 3% річних та інфляційних втрат, у порядку ст. 601 ЦК України, внаслідок зарахування надмірно перерахованих відповідачем позивачу коштів у сумі 25 000,04 грн., згідно з платіжним дорученням № 13370 від 30.08.2012.
Отже, у клопотанні, поданому 18.11.2013, відповідачем до суду апеляційної інстанції надані додаткові докази, які не були надані до суду першої інстанції.
Згідно з ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин; у разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття; до згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК; у такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази (частина друга статті 101 ГПК) (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" із змінами та доповненнями).
Скаржником не надано доказів наявності обставин, які зумовили неможливість подання доказів направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суду першої інстанції.
Більше того, в оскаржуваному рішенні зазначено про неподання відповідачем доказів направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних вимог на суму 25 000,04 грн.
Крім того, у копії згаданої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вказано про припинення зобов'язання позивача, однак, зазначена вимога не була подана до суду першої інстанції та останнім не розглядалась, а згідно із ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про приєднання доказів до матеріалів справи, поданого з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача 5 538,94 грн. інфляційних втрат, 38 549,15 грн. 3% річних; судового збору.
У порядку ст. 22 ГПК України 10.09.2013 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку із допущеною помилкою у розрахунках, у якій позивач просив стягнути з відповідача 5 538,94 грн. інфляційних втрат, 39 149,15 грн. 3% річних.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.04.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 17/04/09-05, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати у власність відповідачу, за договором покупцеві, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору пшеницю із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.
Відповідно до п. 7.1 договору № 17/04/09-05 оплата за даним договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, протягом 7-ми банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно із 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2012 у справі № 06/5026/2656/2011 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 553 894,30 грн. боргу, 99 341,00 грн. інфляційних, 8 285,68 грн. 3% річних, 13 230,43 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог в сумі 7 694,99 грн. боргу провадження припинено.
Рішення мотивоване тим, що позивач повністю виконав умови договору № 17/04/09-05, здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними № 54 від 07.05.2009, № 55 від 08.05.2009, № 64 від 16.06.2009, № 69 від 26.06.2009, № 70 від 27.06.2009, № 77 від 03.08.2009, № 78 від 05.08.2009, № 89 від 08.09.2009, № 90 від 09.09.2009, № 91 від 10.09.2009, № 92 від 11.09.2009, № 93 від 12.09.2009 кукурудзи на суму 196 376,80 грн., пшениці на суму 561 589,29 грн., всього на загальну суму 757 966,09 грн.; відповідач прийняв товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних; накладні підписані уповноваженим представником відповідача; відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав; оплату отриманого товару провів частково; згідно із уточненим розрахунком позивача недоплата становить 553 894,30 грн.; позивач на підставі договору поставки № 17/04/09-05 та ст. 625 ЦК України, вправі вимагати стягнення з відповідача суму основного боргу, проценти річних та суму інфляційних нарахувань; розрахунок позову відповідачем не оспорено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2012 у справі № 06/5026/2656/2011 змінено, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 553 894,30 грн. боргу, 99 341,44 грн. інфляційних, 8 285,68 грн. 3% річних, 13 230,43 грн. судового збору.
Як вказує позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, протягом періоду з 05.04.2012 по 30.08.2012, на виконання рішення у справі № 06/5026/2656/2011, були перераховані позивачу грошові кошти у розмірі 699 751,85 грн.
Отже, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, рішення у справі № 06/5026/2656/2011 було виконано останнім лише 30.08.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого позивачем товару за договором № 17/04/09-05 у розмірі 553 894,30 грн. підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2012 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 06/5026/2656/2011, за участю тих самих сторін.
Як стверджує позивач у позовній заяві, останній має право на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 27.10.2011 та 3% річних, в порядку ст. 625 ЦК України, за період з 17.11.2009, оскільки лише до цих дат були нараховані інфляційні втрати та 3% річних в межах розгляду справи № 06/5026/2656/2011 Господарським судом Черкаської області.
Твердження позивача обґрунтоване матеріалами справи.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виконано лише 30.08.2012, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних за період, який заявлений позивачем у позовній заяві, з урахуванням часткових сплат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 27.10.2011 по 30.04.2012р. та 3% річних за період з 17.11.2009 по 30.08.2012 у розмірі 5 538,94 грн. та 39 149,15 грн., відповідно.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Оскільки рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2012 у справі № 06/5026/2656/2011 вже було встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки № 17/04/09-05 від 17.04.2009 оплатити одержані товари, то у суду не було необхідності детально досліджувати умови згаданого договору у справі № 925/1288/13.
Враховуючи те, що відповідач матеріалами справи не довів ані зміну платником призначення платежу у розмірі саме 25 000,04 грн., ані доказів направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 000,04 грн., то у суду першої інстанції не було підстав для зарахування суми 25 000,04 грн. у рахунок сплати відповідачем сум інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно із ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.
Для вимог про стягнення 3% річних не передбачено дотримання досудового врегулювання спору.
Дійсно, статтею 22 ГПК України не передбачено право позивача на подання заяв чи клопотань про "Уточнення" позовних вимог, однак, суд, розглядаючи таку заяву чи клопотання, не обмежується назвою документа, а також враховує його зміст.
Оскільки зі змісту наданого позивачем 10.09.2013 "Уточнення" позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено про збільшення позовних вимог про стягнення 3% річних, то саме так було й оцінено судом першої інстанції згадану заяву позивача, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.
Така правова позиція відповідає п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2013 у справі № 925/1288/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" без задоволення.
2. Справу № 925/1288/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Л.М. Ропій
Судді Л.О. Кондес
В.І. Рябуха