"13" листопада 2013 р. Справа № 922/2947/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Щербакова О.В. за довіреністю №371 від 26.04.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2953Х/3-11 від 24.09.13 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 04.09.13 у справі № 922/2947/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Нафтогазмаш", м. Київ
до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 200 594,50 грн.,
У липні 2013 р. позивач - ТОВ "Науково-виробнича фірма "Нафтогазмаш", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ДП "Південна залізниця", на свою користь 200594,50 грн., з яких: 195300,00грн. - основного боргу за договором поставки №П/НХ-122038/НЮ від 17.12.2012р., пені у розмірі 5294,50 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати: 4011,89 грн. - судового збору та 20000,00 грн. - адвокатських послуг.
04.09.2013р. (вх.№32211) представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки з розрахункового рахунку позивача станом на 05.08.2013р. про надходження коштів у розмірі 195300,00грн. на підтвердження погашення відповідачем зобов'язань за договором поставки №П/НХ-122038/НЮ від 17.12.2012р. в частині суми основного боргу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 р. у справі № 922/2947/13 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Південна Залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Нафтогазмаш" пеню в розмірі 5294,50 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн. та 4011,89грн. судового збору. Провадження по справі № 5023/2947/13 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 195300,00 грн. - припинено.
Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 року у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення (враховуючи уточнення, надане у судовому засіданні), яким відмовити в позові у повному обсязі. Так, в апеляційній скарзі заявник, зокрема посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2013р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.11.2013р.
У судовому засіданні 04.11.2013р. оголошено перерву до 12:30 год. 13.11.2013р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 12.11.2013р. вх.№10734) вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правильно оцінив всі фактичні обставини по справі та прийняв вірне рішення, а доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують вірність рішення, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 13.11.2013р. прибув уповноважений представник відповідача та надав пояснення по справі.
У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний підпис представника на бланку суду про оголошення у судовому засіданні 04.11.2013р. перерви у розгляді справи до 13.11.2013р.
Враховуючи те, що: в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення усіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами у справі та без участі представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 17.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Нафтогазмаш" (постачальник) та Державним підприємством "Південна залізниця" (покупець) був укладений договір поставки №П/НХ-122038/НЮ (далі договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця дріт порошковий (товар) , а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здій нити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1.).
Згідно з п.п. 3.1., 4.2. договору покупець оплачує кожну партію поставленого постачальником товару за ціною, вказаною у Специфікації №1 (додаток №1) протягом 45 банківських днів з дати поставки товару покупцеві, початок перебігу строку при умові надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Загальна сума договору складає 354000,00 грн. (п.3.4.).
У п.5.1.4. договору датою поставки товару сторони визначили день, в який після прийому товару в порядку, визначеному у п.5.2.1. договору покупець або його уповноважений представник підписав акт прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонками і має бути виконаний до 31 грудня 2012р.
Листом від 19.12.2012р. за № НХ-04/35-338 відповідачем надано позивачу згоду на постачання проволоки порошкової ПП-АН1 д.2,8 мм ДСТУ 26271-84 у кількості 3,5 т за ціною 19000,00 грн. без ПДВ та проволоки порошкової ПП-Нп19ГСТ д.2,8 мм ДСТУ 26101-84 у кількості 5 т за ціною 19250,00 грн. без ПДВ (а.с.16).
Про прийняття-передачу товару згідно з договором сторонами складено накладну № 250 від 20.12.2012р., згідно із якою позивачем передано, а відповідачем одержано вищезгаданий товар на загальну суму вартості з ПДВ - 195300,00 грн. (а.с.18) за довіреністю на отримання цінностей на ім'я Бобронникової Г.І. №726 від 20.12.2012р. (а.с.19).
Позивач у листі від 20.03.2013р. за № 060/20-03-13 звернувся до відповідача з проханням оплати вартість прийнятого за договором товару в повному обсязі -195300,00 грн. (а.с. 21).
02.04.2013р. за №064/02-04-13 та 25.04.2013р. за №092/25-04-13 позивач звернувся до відповідача з претензіями та попередженням про звернення до господарського суду у разі несплати відповідачем загальної суми вартості договору в повному обсязі 195300,00 грн. вперше - до 15.04.2013р., а вдруге - до 31.05.2013р. (а.с. 22,23)
Втім, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, відповіді на претензії він не надав, борг не погасив.
Зазначені обставини обумовили звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду даної позовної заяви відповідачем була сплачена основна сума заборгованості за отриманий товар в сумі 195300,00 грн., на підтвердження чого надана суду банківська виписка з розрахункового рахунку позивача від 05.08.2013р. (а.с. 62). У зв'язку з чим, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження по справі за відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором, просив стягнути з нього пеню в розмірі 5294,50 грн.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п.2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з п. 7.3 договору за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вказано раніше, у п. 4.2. договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну партію поставленого постачальником товару протягом 45 банківських днів з дати поставки товару покупцеві.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, визначили строк розрахунків та відповідальність за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач не вжив заходів щодо своєчасного виконання договірного зобов'язання по оплаті одержаного товару, тобто, не вжив заходів до поновлення порушених ним прав і законних інтересів позивача, що змусило останнього звернутися за судовим захистом.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що строк оплати у відповідача настав з моменту отримання товару за вищезазначеною накладною.
Отже, чинним законодавством не встановлено того, що строк, термін виконання зобов'язання покупця оплатити одержаний товар повинні бути підтверджені певними засобами доказування (ст.34 ГПК України), тому, накладна підписана уповноваженими представниками сторін, є належними та допустимим доказом.
Оскільки, обов'язкові вимоги до акту прийому-передачі сторони не погодили, згідно із преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами цей Закон , не позбавляє підписану сторонами накладну доказової сили факту настання обов'язку здійснення відповідачем платежу.
На підставі аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 27.02.2013р. по 11.07.2013 р. у заявленому до стягнення розмірі 5294,50 грн., оскільки відповідач, не погасивши заборгованість перед своїм контрагентом - ТОВ "Науково-виробнича фірма "Нафтогазмаш", у встановлений строк у розмірі 195300,00 грн., був правомірно визнаний місцевим господарським судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором. В наданих позивачем розрахунках цієї суми зазначено - за який період нараховано штрафні санкції, розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості, тому суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі.
Щодо заявлених до стягнення адвокатських послуг у розмірі 20000,00 грн., колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправомірно задоволені позовні вимоги в цій частині, оскільки судом зроблено висновок про наявність витрат позивача на оплату послуг адвоката на підставі доказу - квитанції прибуткового касового ордеру № 37 від 18.03.2013р. про оплату 20000,00 грн., виписаного адвокатом Краковним І.В., при тому, що це є порушенням вимог п.п. 2.2, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, де визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через власну касу й видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Разом з цим, наданий позивачем доказ оплати готівкою у сумі 20000,00 грн. впродовж одного дня, є в свою чергу порушенням п. 2.3 Положення, де встановлено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки, при цьому постановою Правління Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", яка була чинною на момент здійснення розрахунку, і було встановлено граничну суму готівкового розрахунку у розмірі 10000,00 грн., що вдвічі менше ніж розмір здійсненого позивачем платежу. Наведені порушення з боку позивача свідчать про те, що наданий ним доказ оплати послуг адвоката - квитанція прибуткового касового ордеру, не є належним та допустимим й, відповідно, цей доказ не мав бути прийнятий судом, як не приймаються судом апеляційної інстанції і надані позивачем видатковий касовий ордер від 23.07.2013р. на суму 19000,00 грн. та платіжні доручення №189 від 24.07.2013р. та №207 від 13.08.2013р. як такі, що складені на виконання умов договору №1-18/3 від 18.03.2013р. (який не міститься в матеріалах справи), тоді як квитанція прибуткового касового ордеру № 37 від 18.03.2013р. була виписана на виконання договору б/н від 18.03.2013р. про надання адвокатських послуг (копія якого і надана до матеріалів справи).
У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що висновки суду першої інстанції про те, що оплата позивачем послуг адвоката підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №37 від 18.03.2013р. про сплату 20000,00 грн. є неправомірними з вищенаведених обставин, оскільки суперечать вимогам Положення та не відповідають обставинам справи, що згідно з вимогами п. З. ч. І ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, з прийняттям нового рішення, яким у стягненні адвокатських послуг у розмірі 20000,00 грн. слід відмовити, в іншій частині оскаржуване рішення має бути залишене без змін, як таке, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та фактичних обставин у справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 р. у справі № 922/2947/13 в частині стягнення адвокатських послуг у розмірі 20000,00 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 р. у справі № 922/2947/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови підписано 15.11.2013 року.
Головуючий суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Істоміна О.А.