08 жовтня 2013 р.Справа № 2а-4372/12/2170
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України до Чаплинського сільського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
29.09.2008 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Чаплинського сільського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5640,48 грн. та пені в сумі 1202,32 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 року, у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.10.2012 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року відмовлено у задоволенні поданого адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 13.02.2013 року Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України було подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України посилалось на те, що Чаплинським сільським споживчим товариством не було виконано нормативу робочих місць для інвалідів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму адміністративно-господарських санкцій та пені.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року та ухвалення нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо
справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилалось на те, що Чаплинське сільське споживче товариство у 2006 році не виконало нормативу робочих місць для інвалідів та не створило 1 робоче місце для інваліда, у зв'язку з чим до 15.04.2007 року повинно було сплатити штрафні санкції у розмірі 5640,48 грн. та пеню у розмірі 1202,32 грн., однак цього не зробило.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем фактично у 2006 році було створено 2 робочих місця, на яких працювали інваліди, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до товариства штрафних санкцій.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне:
Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює Державна служба зайнятості.
Виходячи з розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, Чаплинське сільське споживче товариство повинно було створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
У період з 17.03.2008 року по 19.03.2008 року Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено виїзну планову перевірку Чаплинського сільського споживчого товариства щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2006-2007 роки.
За результатами проведеної перевірки позивачем був складений акт від 19.03.2008 року, згідно якого встановлено, що у позивача працював 1 інвалід при нормативі - 2 інваліда. Зважаючи на зазначене позивач дійшов висновку, що Чаплинським сільським споживчим товариством у 2006 році не було виконано нормативу працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим повинно було сплатити штрафні санкції.
В ході проведеної виїзної планової перевірки було встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Чаплинського сільського споживчого товариства склала 42 особи.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Чаплинського сільського споживчого товариства склав чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Таким чином, кількість штатних працівників облікового складу Чаплинського сільського споживчого товариства, яким встановлено інвалідність повинна становити 2 особи.
При проведенні перевірки Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було встановлено, що у позивача протягом 2006 року працював 1 інвалід - ОСОБА_2, інвалід 2 групи, призначений на посаду підсобного робітника з 01.12.2005 року.
При цьому, при дослідженні наказів Чаплинського сільського споживчого товариства про прийняття на роботу, звільнення працівників, особових карток, трудових книжок, документів, що підтверджують інвалідність працівників, відомостей про нарахування заробітної плати Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не було встановлено працевлаштування на товаристві у 2006 році інших осіб, яким встановлено інвалідність.
В свою чергу, заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій, відповідач зазначив, що товариством було виконано норматив працевлаштування інвалідів у 2006 році, оскільки у період з 01.01.2006 року по 01.03.2006 року та з 02.10.2006 року по 31.12.2006 року у Чаплинському сільському споживчому товаристві працював ще один інвалід - ОСОБА_3.
У підтвердження цього відповідачем були надані витяги із розпоряджень правління Чаплинського ССТ № 111 п. 1 від 01.12.2005 року, №13 від 01.03.2006 року, № 108 від 02.10.2006 року та № 146 від 31.12.2006 року (а.с. 25-28).
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне:
Так, відповідно до п.3.2.5., п.3.2.6. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.
Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.
Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів залежно від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Зважаючи на зазначене, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_2 працював на Чаплинському сільському споживчому товаристві протягом всього 2006 року, тобто 12 місяців 2006 року, а ОСОБА_3 - лише 5 місяців (з 01.01.2006 року по 01.03.2006 року та з 02.10.2006 року по 31.12.2006 року), колегія суддів вважає, що навіть у разі працевлаштування ОСОБА_3, Чаплинським сільським споживчим товариством все одно не було виконано нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році, оскільки згідно розрахункам, проведеним у відповідності до Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність у відповідача склала 1,42 особи, тобто 1 особа.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума
яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
В свою чергу, згідно листа від 06.02.2009 року № 03-24-25 Чаплинський районний центр зайнятості на запит Фонду соціального захисту інвалідів повідомив, що Чаплинське сільське споживче товариство у 2006 році інформувало центр зайнятості про наявність вакансій згідно Звіту Форми 3-ПН, але не вакантних посад для працевлаштування інвалідів. У зв'язку із зазначеним інваліди на підприємство не направлялись за відсутності вакансій (а.с. 19).
Крім того, на запит Херсонського окружного адміністративного суду, листом від 15.01.2013 року № 49 Чаплинський районний центр зайнятості повідомив, що надати паперові носії статистичної звітності за Формою 3-ПН, подані Чаплинським сільським споживчим товариством у 2006 році, не виявляється можливим у зв'язку з тим, що вони не є документами постійного зберігання. При цьому, Чаплинським районним центром зайнятості було надано реєстр оперативних вакансій, сформований згідно бази даних ЄІАС, згідно якого відповідачем було подано 12 вакансій. Слід зазначити, що відомості про вакансії саме для осіб, яким встановлено інвалідність у вказаному реєстрі відсутні, а період реєстрації наявності вказаних вакансій складає вересень-листопад 2006 року (переважно жовтень 2006 року). Крім того, слід звернути увагу на те, що 11 з 12 вакансій були укомплектовані, а 1 - знята роботодавцем.
Все вищезазначене підтверджує той факт, що Чаплинським сільським споживчим товариством у 2006 році не подавались щомісячні звіти до державної служби зайнятості про наявність вакансій саме для працевлаштування інвалідів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів у 2006 році та, відповідно, виконання нормативу робочих місць у 2006 році.
В свою чергу, посилання Чаплинського сільського споживчого товариства на те, що у 2006 році товариство знаходилось на спрощеній системі оподаткування, оскільки було платником єдиного податку, а тому підприємство звільнено від сплати внесків до Фонду соціального страхування є необґрунтованими та не приймаються до уваги колегією суддів.
Так, діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також
передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.
При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому перебування відповідача на спрощеній системі оподаткування не випливає на сплату товариством адміністративно-господарський санкцій.
Окрім сплати адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу працевлаштування інвалідів, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено також сплату пені за порушення термінів сплати таких санкцій.
Так, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у зв'язку з невиконанням Чаплинським сільським споживчим товариством у 2006 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій, вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Чаплинського сільського споживчого товариства адміністративно-господарських санкцій в сумі 5640,48 грн. та пені в сумі 1202,32 грн. є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 157, 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України задовольнити.
Стягнути з Чаплинського сільського споживчого товариства на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України адміністративно-господарські санкції у розмірі 5640,48 грн. та пеню у розмірі 1202,32 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: Т.М. Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв